5. Поняття, ознаки права.

Право (об’єктивне юридичне) – система загальнообов’я-зкових правил фізичної поведінки – соц. норм, встанов-лених або санкціонованих державою, які виражають во-лю певної частини соціально неоднорідного с-ва і спря-мовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі; забезпечуються державою. Ознаки права: 1) право встановлюється і санкціонується (офіційно схва-люється) державою; 2) право є системою норм; 3) право є загальнообов’язковим; 4) формальна визначеність пра-ва; 5) право має загальний характер; 6) право охороняє-ться державою.

6.Право як особливий вид соціальних норм

Держава встановлює чи санкціонує право, яке виражає загальнолюдські інтереси, потреби, закріплює права та свободи громадян. Особл пр є те, що воно не лише вира­жає та закріплює, а й охороняє та захищає загальнолюдські цінності. Для пр. харак­терні чіткість визначення прав і обов'язків, їх належне роз­межування. Напр, моральний принцип «допоможи ближньому» може бути як правом особи, що дія­тиме на свій власний розсуд, так і в деяких випадках, зокрема, для лікаря, її обов'язком. До сусп відносин, що регулюються пр, належать також і відносини, що скл в сім'ї, в колективі. Коли мова йде про пр, то мається на увазі єдина система правових норм. В такій системній єдності правові норми діють у взаємозв'язку, доповнюючи одна одну своїми приписа­ми правил поведінки. Отже, пр є система норм, в цьому його особливість. Право як сусп явище впливає на сусп відносини людей. Воно має свої чітко визначені фї. Регулятивна фя здійснюється шляхом пра­вового впливу на особу з метою забезп такої її сусп поведінки, яка б відповідала сусп правовому порядку, що ґрунтується на чинних нормах права. Захисна фя пр. ха-ся владним право­вим впливом на особу з метою охорони її прав і свобод, її власності, охорони суспіль­ства в цілому. Говорячи про особливості пр, що відрізняють їх від ін­ших соціальних норм, треба звернути увагу на винятково ва­жливе значення правових обов'язків.Провідне місце посідають обов'язки, оскіль­ки від рівня виконання обов'язків залежить рівень прав. Адже права однієї особи залежать від виконання обов'язків іншою особою. Наприклад, право громадян на освіту зале­жить від виконання державою свого обов'язку щодо органі­зації освіти в країні. Право у взаємодії з іншими соц. нормами ви­конує своє завдання щодо регулювання сусп. відносин. Важливе значення для права має єдність і взаємодія з нор­мами моралі в галузі регулювання суспільних відносин. Особл є роль права в правовій державі — роль пану­ючої над державою і над суспільством системи правил по­ведінки.

7.Поняття та ознаки ,що характеризують норму права . Структура правової норми .

Норма права – це формально обов’язкові правила фізич-ної поведінки, які мають загальний характер, встанов-люються або санкціоновуються державою з метою регу-лювання суспільних відносин і забезпечуються її органі-заційною, виховною та примусовою діяльністю. До оз-нак правових норм відносять такі: 1) виникають разом із виникненням держави; встановлюються чи санкціоную-ться державою; виражають волю керівної частини с-ва; утворюють внутрішньоузгоджену цілісність, єність (сис-тему права); існують у с-ві як одна система норм; фор-мулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’яз-ків; правила поведінки формально визначені за змістом; мають певні форми зовн. виразу і точно визн. межі дії.

Елементами норми права є гіпотеза, диспозиція та санк-ція. Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійс-нювати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція - (від лат. розташовую, розмі-щую) – центральна частина правової норми, яка зазначає право або обов’язки суб’-єктів, передбачає дозволену, обов’язкову і заборонену поведінку особи. Санкція - (від лат. непорушна постано-ва) – складова частина норми права, яка в разі невико-нання норми визначає заходи державного впливу, голов-ним чином – у формі примусу.

8.Поняття джерела права та їх система .

Джерела права – форми закріплення (зовнішнього вираження) правових норм, що надають їм юрид, загальнообов’язкового значення та виходять від держави або визначаються нею. Види джерел права:

1. правовий звичай – більш або менш стійке правило поведінки, що склалося у суп-ві в результаті багаторазового застосування.2. правовий (судовий чи адміністр ) прецедент – наз. надання рішення судового або адміністрат. Органу у конкретній справі, що відбулося раніше.3. нормативно-правовий акт – офіційний документ, що містить правові приписи, розробляється правотворчими органами держави. Вони різноманітні і поділяються на кілька видів, і утворюють складну ієрархічну систему-система законодавства.4. нормативно- правовий документ. Правовий звичай — санкціоноване державою зви­чаєве правило поведінки загального характеру. Правовий (судовий чи адміністративний) преце­дент — рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час розв'язання всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ. Нормативний договір — об'єктивно формально обов'язкові правила поведінки загального характе­ру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою (на­приклад, договір про утворення федерації, колектив­ний договір). Нормативно-правовий акт — рішення компе­тентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовніш­ній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні на­слідки.