- •1. Поняття та ознаки держави.
- •2. Форми державного правління.
- •3. Форма державного устрою та політ.
- •4. Теорії походження держави.
- •5. Поняття, ознаки права.
- •6.Право як особливий вид соціальних норм
- •9.Нормативно-правові акти як джерела права .
- •11.Систематизація законодавства : поняття , значення , форми .
- •12. Поняття галузі права та правового інституту .
- •14. Понятя і форми реалізації права
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації .
- •16.Характеристика стадій процесу застосування права
- •17.Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •18. Поняття і структура правовідносин .
- •19. Юридичні факти:поняття, значення, види
- •21. Правопорушення. Поняття, ознаки та види
- •22. Склад правопорушення:поняття,зміст елементів .
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25Шлюб:поняття, озн, умови та порядок укладання
- •28.Особисті права і обов’язки подружжя
- •29.Майнові права і обовязки батьків і дітей
- •30.Поняття, предмет та метод цивільного права.
- •32.Об'єкти цивільно-правових відносин.
- •33. Суб'єкти цивільного права, їх загальна характеристика.
- •34.Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права
- •35.Визнання особи безвісно відсутньою
- •37. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •38. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •39. Підстави порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •40. Поняття та ознаки правочину. Види правочинів
- •41. Умови дійсності цивільних правочинів
- •42.Визнання правочинів недійсними та правові насл виконання недійсних правочинів
- •43. Види недійсних правочинів.
- •44.Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види представництва.
- •45.Поняття довіреності, форми: строк довіреності.
- •46.Зобов'язання : поняття та структура.
- •47.Процес укладання договору.
- •48.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань:
- •49.Способи забезпечення виконання зобов’язань:
- •51. Поняття, підстави то умови цивільно-правової відповідальності.
- •52. Збитки: поняття та їх структура:
- •55. Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •56.Поняття, умови та види трудового договору.
- •59.Заг підстави припинення трудо догов:
- •60. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •61 Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •64. Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •65. Відпустки: поняття та види.
- •66.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарного стягнення.
- •67.Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •69.Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду.
- •81.Поняття, підстави адміністративної відповід.
- •82. Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •83.Органи, що розглядають справи про адмін
- •84. Поняття і структура кримінального права України.
- •85.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •86.Склад злочину та зміст його елементів.
- •87.Покарання та його мета. Види.
- •88.Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправні діяння.
- •89.Стадії вчинення умисного злочину.
1. Поняття та ознаки держави.
Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує пода-тки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Ознаки дер-жави: 1) наявність апарату публічної влади (апарат при-мусу та управління); 2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держко-рдону. До держтериторії відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипло-матичні представництва і консульства; 3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата сувере-нітету веде до зникнення держави. Суверенітет передба-чає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовн. політики; 4) законодавство: лише держвладі належить право приймати закони, які є обов’язковими для викона-ння усіма суб’єктами суспільних відносин. Закони забе-печується держ. примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі діять в межах території держави і розповсюджуються на всіх суб’єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників держвлади, пре-дставників іноземних організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, якф є на її території. Використовуються податки на ут-римання держапарату, розвитку і реалізації загальнонац. програм, утримання і захисту верств населення, які пот-ребують соц. захисту. (до другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, держ. символіку, географічне положення).
2. Форми державного правління.
Форма держави – це спосіб організації і здійснення дер-жавної влади. Скл. з 3-ох елементів: Форма правління — це організація, порядок створення і взаємодії найвищих органів державної влади. Розрізняють два різновиди форми правління — монархію і республіку.
Монархія — це така форма правління, при якій главою держави є особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, спадково і довічно. Її різновиди:
1. абсолютна монархія (Кувейт, Бахрейн, Оман) – у руках монарха зосереджена вся повнота влади, всі питання він вирішує одноособово;
2. дуалістична монархія (Бруней, Бутан, Тонга) – влада ділиться між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але у монарха є право абсолютного вето (відхилення законопроекту). Уряд призначається монархом, підкоряється йому і несе відповідальність тільки перед ним;
3.парламентарна монархія (Великобританія, Іспанія, Японія). Монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере. Головна відмінна риса парламентарної монархії — формування уряду парламентом і відповідальність уряду перед ним.
Ряд монархій займає проміжне положення між дуалістичними і парламентарними (Йорданія, Марокко, Непал).
Республіка — це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється представницькими органами, які обираються населенням на певний строк. Її різновиди:
1) президентська
(США,Бразилія, Мексика). Президент, як правило, обирається прямими виборами (виняток становлять США, де президента вибирає колегія виборців, вибрана виборцями). Він очолює не тільки державу, але і уряд. Уряд призначається президентом і відповідальна тільки перед ним;
2) парламентарна республіка (Угорщина, Італія, Німеччина). Президент одержує свій мандат від парламента або особливих зборів. Президент не є главою уряду і не формує його. Уряд несе відповідальність перед парламентом;
3) змішана (президентсько-парламентарна) республіка (Україна, Росія, Франція) – поєднує риси парламентарної і президентської республік. Вибори президента проводяться всенародним голосуванням (як в президентській республіці), але президент не очолює уряд (як в парламентарній республіці). Уряд призначається президентом, але призначення прем'єр-міністра вимагає згоди парламенту. Уряд несе відповідальність перед президентом, але і парламент має право виразити йому недовір'я, що веде до відставки уряду. Для змішаної республіки характерне виведення посади президента за тріаду законодавчої, виконавчої і судової влади: президент має самостійний статус.