15. Особливості змісту технологій навчання дітей читання г. Домана

Технологія навчання дітей читання. Вона прин­ципово відрізняється від загальноприйнятої. Називаю­чи дитину «лінгвістичним генієм», Г. Доман перекона­ний, що її потрібно вчити читати не за буквами і склада­ми, а відразу словами, оскільки це значно простіше і доступніше для дітей будь-якого віку, починаючи з 6— 8 місяців. Це означає, що дитина може навчитися чита­ти (про себе) раніше, ніж говорити.

Ця технологія придатна і для навчання читання ді­тей іноземними мовами.

Як свідчать дослідження Г. Домана, дитина за­пам'ятовує певне слово, побачивши і почувши його 12—15 разів. Для цього рекомендується писати слова на смужках щільного паперу розміром 10—15 см чер­воними прописними буквами заввишки 7,5 см, ос­кільки великі букви максимально прості для зору, а червоний колір здатний привернути увагу дитини. Поступово можна переходити на чорні букви меншого розміру.

Протягом 5—6 днів дитині показують набори слів (по п'ять у кожному), починаючи з одного набору і по­ступово збільшуючи їх кількість до п'яти. Кожний із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово — до 1 секунди. За день проводять 15 за­нять тривалістю 5—7 секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі у кожному наборі щодня замінюють од­не слово на нове.

Дитина будь-якого віку, навчаючись читати, долає 5 етапів, на яких об'єктами її уваги є:1) окремі слова;2) словосполучення;3) прості речення;4) поширені речення;5) книги.

Перші 15 слів, які пропонують дитині для читання, мають бути найзнайомішими і найприємнішими для неї. Як правило, це її ім'я, імена родичів, назви улюбле­них продуктів і видів діяльності, предметів домашнього побуту та ін. Потім дають слова, які позначають части­ни тіла, елементи будинку і домашньої обстановки; предмети, що належать дитині, продукти харчування тощо. Наступна група слів містить дієслова. Кожне но­ве слово супроводжують демонстрацією дії, яку воно позначає. Пізніше пропонують прикметники.

На кожному новому етапі поступово зменшують ви­соту букв, дотримуючись правила, яке забороняє одно­часно зменшувати розмір шрифту і збільшувати кіль­кість слів.

27. Метод удосконалення читацьких навичок молодших школярів і.Т.Федоренко – в.М.Зайцева.

Як показали дослідження І.Т.Федоренка, розвитку навички читання сприяють передусім письмові вправи: слухові та зорові диктанти, списування текстів [ 52, 13-14].Професор вважає, що розвитку зіркості й уважності, необхідних для розвитку навички читання, сприяють зорові диктанти. У дібраних ним текстах диктантів кожне речення – на одну-дві букви більше від попереднього. Аркуш з написаними реченнями вивішуються на дошку. Над кожним реченням наклеєна «шторка» - смужка паперу. Відкриванням «шторки» речення демонструється на певний час .Дослідження, проведені професором І.Т. Федоренком, показали, що між зоровими й слуховими сприйманнями є певний взаємозв’язок. Науковець рекомендує чергувати зорові і слухові диктанти. Це дає змогу позитивно формувати навички осмислено і швидко сприймати навчальну інформацію І.Т. Федоренко наголошує на тому, що слід дотримуватися умови: діти попередньо мають кілька разів прочитати, зосередити увагу і записати прочитане. А при слухових диктантах професор радить попередити учнів про те, що речення будуть диктуватися лише один раз

Розглянемо ще одну важливу вправу для розвитку сприйняття, на думку професора І.Т. Федоренка, списування тексту. І.Т. Федоренко стверджує, що для розвитку зорового сприйняття треба, щоб учні осмислено списували, прочитавши частину тексту, усвідомивши її зміст, швидко записали, намагаючись рідше заглядати в текст. Внутрішнє проговорювання слів сприяє не лише запам’ятовуванню, а й уточненню й диференціації сприймання Крім письмових вправ І.Т. Федоренко радить застосовувати вправи на розвиток антиципації (передбачення слова) .Професор вважає, що здатність антиципації можна і слід розвивати в молодших школярів, бо вона сприяє розвитку навички читання. Для цього він пропонує використовувати в практиці читання тексту з пропущеними словами, слова з пропущеними буквами.

Формування зіркості, уважності й антиципації, як зазначає професор, помітно сприяє розвиткові навички читання. Разом з тим є ряд таких факторів, які заважають швидкості читання Так, читаючи, діти нерідко стикаються з «важкими» словами (бар’єрами), яких одразу не можуть прочитати молодші школярі. Через регресію (учневі доводиться кілька разів повертатися до незрозумілого слова) учень втрачає темп читання, а згодом у нього може поступово сформуватись негативне ставлення до читання взагалі. Щоб запобігти такому явищу, Іван Тимофійович пропонує перед читанням тексту провести попередні вправи у прочитуванні «важких» слів кілька разів [52, 15].

Одним із факторів, що гальмують процес читання, є недостатній розвиток у частини молодших школярів артикуляції, деякі учні не вміють регулювати дихання. Темп читання у таких дітей знижується, воно стає для них неприємною діяльністю. Щоб вдало перебороти цей неприємний факт І.Т.Федоренко рекомендує вдатися до відповідних тренувальних вправ: за методичними порадами професора, це може бути ритмічна вправа швидко і глибоко вдихнути через ніс з наступним тривалим і спокійним видихом через рот, а також дихальні вправи можна провести під час проказування скоромовки. У результаті (як стверджує професор) налагоджується ритмічність дихання, діти навчаються вільно регулювати його при читанніІ.Т.Федоренко наголошує на тому, що одним із факторів, які гальмують процес читання, є гіпертрофія (перебільшення) деякими вчителями ролі читання вголос. Дослідження також показали, що голосного розвиток в учнів артикуляції за голосного читання стає потім теж гальмівним фактором, бо, як зазначає І.Т.Федоренко, людині частіше доводиться читати мовчки, ніж уголос [52, 15; 51, 17]. Тому професор рекомендує в школі формувати техніку й мовчазного читання, зробивши поступовий перехід від голосного до мовчазного читання за такою схемою: чергувати читання вголос, напівголосне читання, читання пошепки; читання з беззвучним рухом губ, з внутрішнім проголошенням слів [51, 17].

За методичними рекомендаціями професора І.Т. Федоренка є змога навіть найбільш педагогічно слабких школярів навчити читати, писати й рахувати у швидкому темпі. Це дасть змогу в подальшому оволодіти практично будь-якою професією [21, 15].

І.Т. Федоренко всебічно дослідив процеси, що відбуваються при читанні. Встановлено, що швидкість читання залежить від обсягу слухового та зорового сприйняття дитини. Обсяг слухового сприйняття – це кількість слів, яку запам’ятовує школяр у ході одного прочитування. Обсяг зорового сприйняття складніший. Відомо, що очі рухаються по рядку під час читання не плавно, а стрибкоподібно. Текст сприймається в момент зупинки зору – відбувається фіксація букв, слів, речення. Обсяг цей залежить від кута зору. Чим частішими є фіксації, тим вужчий кут зору, тим менший обсяг тексту, який охоплюється за одну фіксацію Інтерес до ідей професора І.Т.Федоренка виявився дуже великим. За методикою вченого продовжували вдосконалювати, працюють чимало послідовників (І.Г. Пальченко, В.М.Зайцев, В. С. Дарій, Н.П. Трохимович, Л.А.Свінкова і Г.Я. Бабенко, Г.Л.Сорку, Г. Пінчук та ін.) [55, 14].

Найбільшу увагу методистів та вчителів у методиці розвитку навички читання молодших школярів І.Т.Федоренка привернула система зорових і слухових диктантів. Її включили до своєї роботи не тільки ті, хто працював за рекомендаціями І.Т.Федоренка, а й багато інших дослідників, які займалися пошуками ефективних методів і прийомів розвитку навички читання [55, 15].

На думку В.М.Зайцева, слід пам’ятати, що важлива не тривалість читання, а частота тренувальних вправ [11, 19].

У своїй практиці В.М.Зайцев частину вправ з методик І.Т.Федоренка та І.Г.Пальченка включив до своєї системи. Він запровадив напівголосне п’ятихвилинне читання, яке рекомендував використовувати на початку кожного уроку з будь-якого предмета; читання перед сном; самозамірювання швидкості читання [17, 25]. В.М.Зайцев наголошував: у роботі з розвитку навички читання треба мати на увазі не швидкочитання, а читання в оптимальному темпі (від 120-150 слів за хвилину). Саме в такому темпі, вважає В.М.Зайцев, досягається найкраще розуміння учнями прочитаного тексту [11, 4].