3.  Сутність технології організації групової навчальної діяльності, умови її ефективного впровадження на уроках мови та читання.Групова навчальна діяльність (кооперативне навчання) – це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою при керівництві вчителя і в співпраці з учнями. Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня через завдання, які він пропонує кожній групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між вчителем і учнями набувають характеру співпраці. Вчитель втручається в роботу групи лише тоді, коли в учнів виникають запитання чи вони самі звертаються до нього за допомогою. Групова навчальна діяльність дозволяє кожному учневі реалізувати своє природне прагнення до спілкування, співпраці та взаємодопомоги. Відомо, що учням буває набагато простіше психологічно звернутися до своїх ровесників , ніж до вчителя.

Групова форма навчальної діяльності має низку значних переваг, а саме:

▪ висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; ▪ формуються вміння співпрацювати, колективізм, моральні, гуманні якості особистості ( розподіл функцій і обов’язків між учасниками діяльності,обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка); ▪ більша продуктивність (обсяг виконаної роботи набагато більший за той же самий проміжок часу.)

Для ефективного застосування інтерактивних вправ, я старанно планую свою роботу. Даю заздалегідь завдання учням для попередньої підготовки: прочитайте, продумайте, виконайте самостійно підготовчі завдання тощо.

Н

13

априклад, вивчаючи тему «Ніколи не завдавай природі лиха» (М. Думич, «Гніздо» у 4 класі урок читання), учні самостійно готують розповідь про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складають або здійснюють пошук віршів, ребусів, кросвордів, малюють ілюстрації. За виконання цих завданнь діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають самостійно додаткові знання, виконують ряд творчих завдань.

Робота в парахВажливим на уроці є спілкування, співпраця вчителя і учнів.Роботу в парах можна використову­вати для досягнення будь-якої ди­дактичної мети: засвоєння, закрі­плення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в кла­сі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись іде­ями з партнером і лише потім озвучу­вати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкуван­ня, критич­ного мислення, вміння висловлюватись, вміння переконува­ти й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребу­ють значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:обговорити текст, завдання; узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності;зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного; проаналізувати разом проблему, вправу протестувати й оцінити одне од­ного; дати відповіді на запитання вчи­теля; порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групахР

15

обота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рі­шення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовува­ти тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очі­куваних результатів є набуття нави­чок роботи в команді.Під час створення груп рекоменду­ється об'єднувати в одній групі учас­ників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядаєть­ся, оскільки в різнорідних групах сти­мулюється творче мислення, інтен­сивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків. Групування учнів класу Групування — це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії. Наприклад,1.) Привітання: пропонується кожному з учнів пригадати цифру — один, два, три,— яка кому подобається. Тільки учні не називають її решті.Потім пропонується знайти своїх «нумерологічних «духовних» братів і сес­тер»: нічого не кажучи, вони ­тиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку? один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжу­ють шукати інших людей із таким самим числом.

2.) Нумерація: пропонується дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп вчитель хоче утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.

3.) Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок ,а можна набори різних геометричних фігур чи квітів тощо). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самим, як у нього (у неї) ярликами.

4.)Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Під час групової роботи: кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання; усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ним; обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили; усі учасники роблять тільки суттєві за­уваження, але коротко;кожен учасник, навіть, захищаю­чи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників; усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасни­ків і правил роботи. усі учасники намагаються ство­рити відкриту, ділову, дружню ат­мосферу.

Під час роботи в малій групі, наприклад, з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

1.)Ведучий (посередник — організа­тор роботи групи);

2.)Секретар (записує результати ро­боти);

3.)Доповідач (представляє результа­ти роботи групи решті груп); 4.)Спостерігач (аналізує індивідуаль­ну поведінку членів групи, визна­чає, як члени групи можуть упора­тися з проблемами, що виникають під час роботи); 5.)Хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).

Правила роботи в групах:

• Перед початком роботи розподі­лити ролі • Уважно читати завдання-інструкцію (слухати). • Говорити по черзі, не перебивати один одного • Дотримуватися відведеного часу. • Презентувати роботу може коман­дир групи. • Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи. • Дотримуватися правила піднятої руки. • Працювати так, щоб не заважати іншим.

«

17

Мозковий штурм»«Мозковий штурм» є відмінним ме­тодом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та роз­робки ідей. Є, однак, дуже специфіч­ні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись. «Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кіль­кості 5-7 осіб.

Основні ознаки:

▪Чітке визначення проблеми або теми для «мозкового штурму». ▪Праця в колі. ▪Обирається лідер, який веде обгово­рення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей. Щоб збільшити появу нових ідей, необхідно надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати обговорення.

Щоб удосконалити якість ідей, треба на­дати дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індиві­дуально. Обговорення ідей відбувається циклічно, коли окре­мі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі Правила «мозкового штурму»: •Жодної критики! •Запозичення інших ідей є нор­мальним явищем. •Бажаною є велика кількість ідей. •Оцінювання відбувається зго­дом.

«Мозковий штурм» може бути прове­дений і у двох групах — тоді кожна гру­па поширює список, який складаєть­ся, зважаючи на список інших.

39. Вимоги до сучасного уроку української мови в початковій школі.Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок.Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнів необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання і самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність. Основними завданнями сучасного уроку є:

• відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;

• реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховної та розливальної;

• урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;

• реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

• інтегральність уроку (використання між предметних зв’язків);

• цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;

• практична спрямованість уроку – всебічний мовленнєвий розвиток учнів

У працях сучасних методистів сформульовані основні вимоги до уроків мови та літератури, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку

• відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;

• за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;

• урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, раціонально використовувати час;

• урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;

• добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;

• забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

• постійно активізувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостійність та ініціативність;

• ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;

• виховувати в учнів стійкий інтерес до мови та літератури;

• постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелект та естетичні потреби школяра;

• дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

21. Стратегії розвитку критичного мислення, їх використання у процесі навчання мови й літератури молодших школярів. Актуальність розкриття програми “Читання та письмо для розвитку критичного мислення “ полягає в завданні педагога – змінити практику своєї роботи , щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення , адже в ідеалі ми прагнемо , щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал , а запитували , досліджували , творили , вирішували , інтерпретували та дебатували за змістом.Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні . Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення , оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення ціностей.

Література, впливаючи на формування і розвиток особистості , розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.

У рамках уроків із української літератури, побудованих на засадах критичного мислення ,вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів .Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло , вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення . Виникає необхідність у вихованні у школярів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу , мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності , які дають їм матеріал для роздумів , можливість виявити ініціативу та самостійність , потребують розумового напруження , винахідливості та творчості . Протягом уроків літератури відшукуються здібності у дітей , розвиваються найменші прояви їхнього таланту.

Критичне мислення – це уміння урівноважувати у своїй свідомості різні точки зору , уміння піддавати ідею м’якого скепсису , об’єднання активного й інтерактивного процесу , перевірка окремих ідей на можливість їх використання , моделювання систем доказів на основі яких базуються різні точки зору , переоцінка та переосмислення понять та інформації , здатність знайти необхідну інформацію та використовувати її самостійно під час прийняття рішення .

Таким чином , критичне мислення – це складний ментальний процес , який починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення .

Модель уроку , згідно з методичною структурою розвитку критичного мислення складається з трьох фаз :

1. Евокація ( фаза актуалізації , виклику ) .

На цьому етапі здійснюється декілька важливих пізнавальних операцій : учні активно згадують все , що вже відомо з теми .

Це первинне занурення дає можливість учням установити рівень власних знань , що є визначальним , адже міцні знання можуть бути сформовані тільки на основі того , що вже відомо . Навчальний процес – це процес поєднання нового з відомим ; відбувається активізація діяльності учнів , їх мислення , говоріння , що є дуже важливим , бо , промовляючи свої думки , учні переходять на рівень самоусвідомлення ; зацікавленість і самонаправленість учнів на дослідження теми , при цьому визначається мета навчання , що є вирішальним моментом .

Основні запитання :- як збудити цікавість учнів ?- Як відновити у пам’яті попередні знання? - Як сформувати думку учнів ?- Як спонукати учнів до формулювання запитань ?

Отже , ефективна стратегія евокації створює мотивацію учнів до активного навчання Основні форми роботи на фазі евокації : “ мозковий штурм “ ; робота в парах ; робота в групах , “Гроно”, читання з передбаченням,вільне письмо.

“ Мозковий штурм “ – це ефективний метод колективного обговорення , пошуку рішень , що здійснюється через вільне накопичення ідей з певної теми , вираження поглядів усіх учасників . Цей метод дає змогу групі учнів використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного виконання завдання . “Гроно”-учні використовують список понять Мозкового штурму з даної теми , а потім застосовують метод “Гроно “ для встановлення зв’зків . Керована діяльність –читання з передбаченням . Потрібно поділити текст на частини і запропонувати учням передбачити , що станеться в наступній частині .Для передбачення використовують заголовок або фрази .

Учитель дає учням короткий перелік слів , вислів із тексту і пропонує парам учнів зробити припущення , як ці слова використано в тексті: Знаю –Хочу знати –Вивчаю .Невеликі групи або і весь класс ,розповідають те, що вони вже знають ,а потім формулюють запитання , на які треба знайти відповіді . Вільне письмо . Учні вільно пишуть все ,що вони знають , відчувають ,

чому дивуються щодо теми уроку – до того , як почнеться її опрацювання .

2.Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу).

Тут учні вступають у контакт з новою інформацією , ідеями , працюючи з текстом , історичними документами , відеоматеріалами . В процесі роботи використовуються такі прийоми , як читання із системою позначок “Поміч”. При цьому ,прочитавши речення , треба поряд поставити відповідну позначку :

+ - відома інформація ;! - нова інформація ;? - здивувала , зацікавила ; - - заперечує тому , що знаю. Система позначок дає можливість учням активізувати розумові операції, співставити своє розуміння того , що читає дитина , порівняно з тим , що вже знає.Так виникає зв’язок між відомим та невідомим , створюються умови для формування інформаційних компетентностей учнів. Метод “Подвійний щоденник” . Сторінку зошита поділити на дві частини. У першій написати ту інформацію , яка вразила , викликала спогади й асоціації. У другій – описати думки , коментарі , питання ,що з цього приводу виникли. Запитання – ВідповідьтУчні працюють у парах .У ході читання тексту вони ставлять запитання стосовно частин тексту та відповідають на них . Кероване вивчення. Учням слід дати письмову інструкцію , яка приверне їхню увагу до ключових частин тексту і спрямує їхні думки . Наприклад , охарактеризувати ставлення головного героя до а)…, б)…, в)… .