Явища, що супроводжують коагуляцію.

При коагуляції часто спостерігаються особливі явища: антагонізм і синергізм йонів, явище “неправильних рядів”, “звикання” золів до дії електролітів і т.д.

При коагуляції сумішами електролітів можуть спостерігатися три випадки:

1) адитивність - коагулятивна дія електролітів у суміші дорівнює сумі коагулятивної дії кожного електроліту. Таке явище спостерігається відносно рідко, коли йони-коагулянти мають однаковий заряд і близькі за ступем гідратації;

2. антагонізм - коагулятивна дія йонів у суміші стає менша, ніж їх дія окремо;

2. синергізм - коагулятивна дія йонів у суміші підвищується. Пороги коагуляції знижуються в обох іонів.

Розглянуті явища дуже складні, тому що є результатом взаємодії йонів з колоїдними частинками, з розчинником і один з одним.

Коагуляція в біологічних системах.

Такі біологічні рідини організму, як кров, плазма, лімфа, спинномозкова рідина, сеча й ін. являють собою колоїдні системи. За багатьма показниками крові можна судити про фізіологічний стан організму. У наш час важко уявити роботу лікаря, що не враховував би даних аналізу крові. Як правило, найменші відхилення від норми кількості формених елементів крові, швидкості осідання еритроцитів, згортання і т.д. свідчать про наявність патологічних процесів в організмі людини.

Кров, в цілому, можна розглядати як емульсію. Формені елементи крові -еритроцити, лейкоцити і тромбоцити - складають дисперсну фазу, а плазма -дисперійне середовище. Плазма є більш високодисперсною системою. Дисперсну фазу в ній складають білки, ферменти, гормони і т.д.

Для дисперсних фаз крові властиві процеси коагуляції. Еритроцити - досить великі частинки, у нормальному стані вони седиментують з визначеною швидкістю, що у клінічних аналізах називається скорочено ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів).

При наявності якої-небудь патології біохімічна структура крові змінюється, еритроцити адсорбують великі молекули -g-глобулінів і фібриногенів, частинки стають більшими і важчими, тому ШОЕ збільшується.

Коагуляційні явища виявляються в процесі згортання крові. Процес згортання крові грає в організмі дві протилежні ролі - забезпечує мінімальну втрату крові і викликає утворення тромбів у кровоносній системі. Згортання дуже складний ферментативний процес. Ймовірно, коагуляційним етапом цього процесу є утворення тромбіну, що, діючи на фібриноген, викликає утворення ниток фібрину, тобто згустку крові.

У крові діє не тільки система згортання, але й антизгортальна система, основою якої є гепарин - антикоагулянт крові.

У багатьох випадках (при сильних кровотечах або при утворенні тромбів) у клініках користуються коагулограмами - сукупністю аналізів по згортальній і антизгортальній здатності крові (вміст протромбіну, час рекальцифікації плазми, толерантність до гепарину, загальна кількість фібриногену і т.д.).

Природу процесу згортання крові необхідно враховувати при її консервуванні. Оскільки йони кальцію є одним з факторів згортання крові, то з крові, призначеної для консервування, їх видаляють різними методами. Наприклад, добавка цитрату натрію переводить кальцій в осад. Цитратна кров зберігається на холоді до 30 діб і використовується при переливаннях крові. Цільну кров можна декальцинувати за допомогою різних катіонів. Часто з різною метою застосовуються такі антикоагулянти крові, як гепарин і дикумарин.

Фізико-хімічні властивості тромбоцитів враховують при обробці силіконом чи іншою водовідштовхувальною сполукою голок, скла і посуду, призначених для аналізу крові. При контакті з такими поверхнями, що не змочуються, тромбоцити залишаються інтактними і згортання крові припиняється.

При створенні сучасних медичних матеріалів враховуються механізми їхньої взаємодії з біологічними середовищами - кров'ю, клітинами і т.д. Найбільш жорсткі вимоги пред'являються до полімерів, що використовуються для ендопротезування елементів серцево-судинної системи. Ці матеріали, що знаходяться в постійному контакті з кров'ю, не повинні викликати утворення тромбів, руйнувати клітинні елементи і білки крові, дезактивувати ферменти і змінювати електролітний склад крові. Матеріали з такими властивостями називаються антитромбогенними, чи тромборезистентними. На їхній основі створені штучні кровоносні судини, клапани і шлуночки серця.

Заняття №17

Тема: Одержання, очищення та властивості колоїдних розчинів

Актуальність теми: Дисперсні системи – це термодинамічно стійкі системи, які характеризуються певним розміром і структурою. Людський організм – це сукупність дисперсних систем різного ступення дисперсності.

Навчальні цілі:

Знати: класифікацію, способи одержання, очистки і властивості дисперсних систем, будову міцели колоїдних частинок.

Вміти: одержувати колоїдні розчини методами заміни розчинника, гідролізу, реакцією подвійного обміну, а також вміти записати формулу міцели.