Контрольні питання.

1. Які атоми можуть грати роль комплексоутворювача?

2. Які атоми можуть грати роль лігандів?

3. Які значення можуть мати координаційні числа?

4. Що таке хелатні комплекси?

5. Який вид зв’язку характерний в комплексних сполуках?

6. Які природні залізо-, кобальто-, мідьо- та цинковмісні біокомплекси вам відомі?

Приклад завдань для тестового контролю:

1. Для комплексної сполуки [Ag(NH₃)₂]OH вкажіть:

а). комплексоутворювач і його ступінь окиснення;

б). ліганди;

в). координаційне число;

г). координаційну сферу і ступінь її окиснення.

2. В якій із комплексних сполук комплексоутворювачем є Fe²⁺:

а). K₄[Fe(CN)₆]; б). K₃[Fe(CN)₆];

в). Fe(OH)₂Cl г). Fe₂(SO₄)₃

3. В якій із наведених сполук хлорид-йон є тільки лігандом:

а). ZnCl₂; б). K₂[PtCl₄];

в). [Ag(NH₃)₂]Cl; г). [PtCl₂]Cl₂;

4. При дії надлишку розчину гідроксиду амонію на катіон Cu²⁺ утворюються:

а). гідроксиди цих металів; б). основні солі цих металів;

в). аквакомплекси; г). аміакaтні комплекси цих сполук.

5. Гемоглобін є комплексною сполукою заліза. До якого типу комплексних сполук він належить?

а). катіонних комплексів; б). аквакомплексів;

в).хелатних комплексів, г) аміачних комплексів

Самостійна робота на занятті.

Виконати лабораторні роботи:

1. Одержати аміачні комплекси міді, срібла, цинку, хрому.

2. Одержати характерні комплекси катіонів заліза і міді.

Методика виконання лабораторної роботи

Робота 1. Одержання аміачних комплексів.

В 4 пробірки вносять по 2-3 краплі розчинів солей, що містять йони Cu²⁺, Zn²⁺, Cr⁺, Ag⁺ і додають еквівалентну кількість розчину аміаку. Що утворюється? Написати рівняння реакцій. В кожну пробірку внести ще 4 краплі концентрованого аміаку. Спостерігається розчинення осадів і поява характерних кольорів. Обґрунтувати рівняннями реакцій.

Робота2 . Характерні комплекси катіонів заліза і міді.

У 2 пробірки вносимо 2-3 краплі розчинів солей Fe⁺³, Cu²⁺ і додаємо по кілька крапель розчинів жовтої кров’яної солі K₄[Fe(CN)₆]. Спостерігається поява характерного забарвлення. Написати відповідні рівняння реакцій.

Розділ 4 Вчення про розчини. Кислотно-основна рівновага біологічних рідин в організмі

Розчин – це гомогенна (однорідна) система, яка складається з розчинника, розчинених речовин і продуктів їх взаємодії.

За агрегатним станом розчини поділяються на рідкі і тверді (деякі мінерали, металічні сплави, пластмаси). За співвідношенням між розчинником і розчиненою речовиною розрізняють розчини ненасичені, насичені і перенасичені, а також розведені та концентровані.

Розчин у якому речовина більше не розчиняється за даної температури, називається насиченим. Наприклад у воді масою 100 г при t=20 ⁰С розчиняється хлорид натрію масою 36 г. Більше хлориду натрію в цьому розчині розчинитися не може, тобто маємо насичений розчин.

Розчин у якому речовина ще може розчинитися за даної температури називається ненасиченим.

Пересичені розчини – це нестабільні системи. Їх одержують шляхом повільного охолоджування насичених при більш високій температурі розчинів.

Здатність речовин, змішуючись з іншою речовиною, утворювати гомогенні системи називається розчинністю.

Основні поняття:

Моль (ν) - кількість речовини, що містить стільки певних структурних частинок, скільки атомів міститься в 12 г С¹² ( Це число 6,02 • 10²³).

Молярна маса (М)- це маса 1 моля речовини.

,

ν - кількість молів речовини, m – маса речовини.

На практиці молярну масу визначають виходячи із молекулярної формули речовини, як суму мас всіх атомів, які входять до складу молекули. Наприклад М(H₂SO₄) = 2*1+32+4*16=98 г/моль.

Еквівалент (Е) в кислотно-основних реакціях - це умовна частина, яка може приєднати, заміщати чи якимось іншим способом взаємодіяти з одним молем йонів водню. Еквівалент в реакціях окиснення - відновлення - умовна частина, яка може приєднати чи віддавати один електрон.

Число еквівалентності (z) - число, яке показує з кількома йонами водню може взаємодіяти дана речовина в кислотно-основних реакціях; або кількість прийнятих чи відданих електронів в окисно-відновних реакціях.

Фактор еквівалентності (f) - число, яке показує, яка частка умовної частини речовини еквівалентна або реагує з одним йоном водню в даній кислотно- оcновній реакції чи з одним електроном в даній окисно-відновній реакції.

Молярна маса еквівалента (М_E) - це маса одного моля еквівалентів даної речовини яку можна визначити як добуток фактора еквівалентності на молярну масу.

[г/моль]

Для елементів z - валентність елементу

M _E = f ^.M = . М

Наприклад для А1: M( _Аl)= = =9 г/моль

Для кислот: z - основність кислоти (кількість Н⁺, які заміщуються в даній реакції)

Для Н₂SO₄ : М(

Для основ: z - кислотність основи ( кількість ОН^- )

Для Са(ОН)₂ : М( Са(ОН)₂)= = =37 г/моль

Для солей: z - добуток кількості атомів металу на їх валентність

Для Al₂ (SO₄)₃: = 57 г/моль

Концентрації розчинів можна виражати як через масу, так і за кількістю молів розчиненої речовини. Розрізняють такі основні способи вираження концентрації:

1). Масова частка (ω) - величина, що показує скільки грам розчиненої речовини міститься в 100 г розчину і виражається як відношення маси розчиненої речовини до маси розчину:

m _{розчину} = m _{розч.реч}. + m _{розчинника}

Виражають в безрозмірних одиницях, частках одиниці або у відсотках:

Для розчинів, які містять дуже мало розчиненої речовини можна виразити масову частку в проміле ( ‰ ) - тисячна частка цілого 1 ‰ = 0,1%

2). Молярна концентрація (С_м) – величина, що показує скільки молів розчиненої речовини знаходиться в 1 л розчину. Визначається як відношення кількості речовини (ν) до об’єму розчину:

визначається в моль/л чи моль/дм³ (в системі СI використовують розмірність моль/м³) враховуючичи, що можна записати:

або якщо V вимірюється в мл, то

3). В об’ємних методах аналізу при титруванні, а також в науковій літературі використовують спосіб вираження концентрації – молярна концентрація еквівалентів, який в застарілій літературі зустрічається як нормальність (N).

Молярна концентрація еквівалентів (С_Е) - це величина, що показує скільки еквівалентів розчиненої речовини міститься в 1 л розчину. Визначається як відношення кількості еквівалентів речовини до об’єму розчину.

або

де M(x) - молярна маса еквівалентів речовини х

V- об’єм розчину, мл

m- маса розчиненої речовини, г.

Виражають молярну концентрацію еквівалентів розчину в моль-екв./л, або в моль/л чи моль/дм³ .