18) Біорозчини
17,19) Цементно-піщані розчини
Цементно-піщані розчини з добавками готують наступним чином.
У разі застосування церезіта цементно-піщаний розчин зачиняють у церезітовом молоці складу 1: 10; рекомендований склад розчину 1: 2-1: 3. Алюмінат або абіетат натрію додають в цементно-піщаний розчин того ж складу відповідно в кількості 1,5% і 0,02 - 0,05% маси цементу. Введення абіетата натрію рекомендується поєднувати з додаванням хлористого кальцію (0,075%) або сульфітно-спиртової барди (0,02%), що сприяють підвищенню водонепроникності торкрет-бетону. Рідке скло рекомендується вводити в кількості 1,5-2% (щільністю 1,42 г/см3) маси цементу, додаючи при цьому 0,25% сульфітно-спиртової барди, що грає роль пластифікатора. При відсутності сульфітно-спиртової барди рідке скло додають в розчин безпосередньо перед нанесенням ізоляції, так як розчин швидко загусає. Азотнокислий кальцій використовують у вигляді висококонцентрованого водного розчину солі (масовою концентрацією 20-45%), що додається до води замішування. Добавка азотнокислого кальцію в цементо-піщаним розчином становить 0,5-1% маси цементу в розрахунку на суху речовину. Хлорне залізо додають у вигляді водного розчину в кількості 0,8-2% маси цементу, що в перерахунку на суху речовини складе від 0,4 до 1%. Бітумні добавки вводять в розчини у вигляді-і бітумних емульсій, змішуючи їх з водою замішування. Рекомендується: застосовувати бітумну емульсію в кількості 3% від маси цементу з розрахунку на тверду речовину бітуму. Латекс (водна дисперсія синтетичного каучуку) вводять з розрахунку 5% твердої речовини до маси цементу.
Для конструкцій, що піддаються багаторазовому заморожуванню і відтаванню, а також знаходяться в умовах гідростатичного тиску, рекомендується спільна добавка сульфітно-спиртової барди (0,1-0,25% маси цементу), милонафта (0,08-0,15%) і омилення деревного пеку (0,02-0,05%).
Водонепроникний шар способом торкретування наносять за допомогою спеціальної установки
20. Спеціальні гідроізоляційні штукатурки, основи виготовлення.
Штукатурні гідроізоляції застосовуються, як правило, для конструкцій, що не піддаються вібраціям і деформації.
Гідроізоляційні штукатурні розчини складаються з мінеральних в'язких (як правило, цементу) наповнювачів, полімерних і мінеральних добавок. Призначені для виконання ізоляційних шарів у підвалах, фундаментах, ванних, душових і інших вологих приміщеннях, у басейнах, колодязях, трубах, на дахах, балконах і т.п.
Застосовуються на зовнішніх і внутрішніх поверхнях, на стінах і підлогах по щільному бетоні, цементній штукатурці, цегельній кладці всіх видів із заповненими швами (кладка з порожнечами у швах повинна бути попередньо оштукатурена шаром не менш 10мм).
Поставляються у формі сухих сумішей. Еластичні суміші можуть наноситися по напружених підставах (наприклад, залізобетонним конструкціям), де існує можливість розкриття тріщин.
Загальною вимогою до застосування розчинів є підготовка підстав. Розчини повинні наноситися по міцних підставах, очищеним від пилу, бруду, вапна, масел, жирів, залишків фарб. Раковини й поглиблення повинні бути вирівняні цементним розчином.
Суха суміш зачиняється водою строго по рецептурі й ретельно перемішується. Рекомендується застосовувати міксер. Температура нанесення - від +5 до +30°С. У процесі затвердіння покриття необхідно охороняти від пересихання (вітру, сонця), заморожування, дощу, робочого навантаження. Нанесений шар варто захистити від ушкоджень (штукатуркою, стяжкою або іншими способами). Суміші зберігати у фірмовому впакуванні, не допускаючи замерзання рідких тридцятилітніх.
"Atlas Woder S"
(концерн "Атлас", Польща)
Водонепроникний розчин витримує напір стовпа води до 5 метрів. Являє собою суміш цементів, порошкової смоли, мінеральних добавок і модифікаторів. Характеризується гарною адгезією, водо й морозостійкістю, невеликою еластичністю, технологічністю й малою усадкою. Суміш наносять на підставу як мінімум в 2 шари (перший шар - кистю). На свіжо виконану поверхню (наприклад, оштукатурені) можна наносити через 14 днів. Суміш твердне протягом 3 днів.
21.
Для захисних облицювань найчастіше використовують легкий бетон, керамічну цеглу, збірні плити з легких бетонів, порожнисте керамічне каміння, гіпсові, азбоцементні, скловолокнисті та мінеральні плити, штукатурку.
Вогнезахисні штукатурки виготовляють із суміші порожнистого заповнювача (перліт, вермикуліт) та в’яжучої речовини (цемент, вапно, гіпс, рідке скло). Способи захисту металевих конструкцій штукатуркою показані на рис. 6.7.
Рис. 6.7. Захист металевих конструкцій штукатуркою:
А – з використанням плоскої сітки; б – з використанням Г–подібних шпильок; в –колони двотаврового перетину; г – балок
Перед нанесенням штукатурки металеві конструкції ретельно очищують від бруду та іржі та армують сталевою сіткою 3 з розміром вічка до 100 мм, прикріпленою до захищуваної конструкції 2 анкерами 1 на відстані 10 мм від її поверхні. При використанні об’ємної сітки 5 (сітки рабиця) її можна накладати безпосередньо на поверхню конструкції.
При нанесенні штукатурки методом напівсухого торкретування в якості армуючих елементів можна використовувати Г–подібні шпильки 4, виконані з дроту діаметром 3–4 мм та завдовжки не менше 80 мм, які кріпляться до захищуваної поверхні з кроком 200 мм та після приварювання відгинаються таким чином, щоб відстань від її кінцевих крайок до поверхні конструкції не перевищувала 10 мм. Кінці шпильок, суміжні з кутами конструкції, повинні виступати за крайки грані на 10 мм.
Колони та балки, виконані зі швелера або двотавра поличками назовні, перед кріпленням армуючої сітки 5 обертають склотканиною або фольгою 6, які закривають порожнини та знижують витрати теплоізоляційних матеріалів. З метою збільшення жорсткості облицювання використовують армований каркас 7.
Шар штукатурки завтовшки 25 мм, нанесений по металевій сітці, підвищує межу вогнестійкості сталевої колони до 50 хв, а шар товщиною 50 мм – до 2 год.
Вогнезахисні штукатурки наносять як на заводі, де виробляють будівельні конструкції, так і безпосередньо на новобудові вручну або механізованими способами.
Теплоізоляційна штукатурка, або як її ще називають тепла штукатурка – це сухі суміші на основі цементу, до якого додають спеціальні полімерні добавки і пористий мінеральний наповнювач.
Теплоізоляція фасадів за допомогою штукатурки досить дієвий спосіб. Для приготування теплоізоляційних штукатурок використовується метод, який схожий з приготуванням звичайного цементного розчину, за винятком того, що замість звичайного піску в утеплювач фасадів додають такі матеріали, як:
перлітовий пісок,
кульки пінополістиролу,
керамзитову крихту,
порошок з пемзи,
спучений вермикуліт,
тирсу.
22.
Цементні розчини використовують в сирих місцях (більше 60%) і для штукатурення зовнішніх стін, піддаються систематичному зволоженню. Ними оштукатурюють нижні частини фундаментів, які знаходяться в вологому середовищі, цоколів, зовнішніх стін споруди. Ці розчини використовують для влаштування ізоляційного мару з добавкою водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, повільно тужавіють. Але виповнення робіт цементними розчинами необхідний великий фронт робіт. Розчини використовують в дію не пізніше чим через годину після приготування.
Склади розчинів від 1:1 до 16:, на одну об’ємну частину цементу беруть від 1 до 6 частин піску. Розчини в відношенні від 1:4 і більше достатньо тверді і наносити їх незручно. В штукатурних роботах частіше всього використовують склади розчинів до 1:3. Вони більш пластичні, добре наносяться і розрівнюються, но при цьому потребують більше цементу. Розчини приготовляються так. Відмірюють дозами цемент і пісок, переміщують їх і просіюють через сито. Приготовлену суху суміш розчиняють водою. Склади і марки цементно вапняного і цементного розчинів приведені в таблиці.
Види підмащування для опоряджувальних робіт.
Основні вимоги.
При опоряджувальних роботах використовують інвентарні розкладні помости і підмостки, які відповідають потребі індустріального будівництва. Вони повинні забезпечувати безпеку робіт і відповідають потребам “Засоби підмащування”.
24.
N/п |
Класифікатори, їх види |
Зміст |
Призначення |
||
1. |
Загальнодержавні: „Український класифікатор типів підприємств", „Класифікатор галузей народного господарства України", „Класифікатор валют", „Класифікатор видів економічної діяльності", „Класифікатор доходів і видатків*', „Класифікатор нормативних документів", „Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку", „Класифікатор основних фондів України" тощо |
Номенклатури об'єктів класифікації, які діють в Україні |
Застосовуються при обміні інформації між автоматизованими системами управління різних рівнів. Призначені для взаємодії складових елементів економічної інформації загальнодержавного рівня |
||
2. |
Галузеві: „Класифікатор товарів і тари", „Класифікатор сільськогосподарської продукції"", "Класифікатор будівельних матеріалів" |
Галузева інформація і загальнодержавна інформація, яка мас специфічні ознаки для галузей народного господарства |
Призначається з мстою розв'язання спеціальних задач управління в галузевих автоматизованих системах облікової інформації |
||
3. |
Регіональні: „Класифікатор об'єднань і підприємств України" |
Використовується в межах регіону, а також в загальнодержавних і галузевих класифікаторах для конкретних регіоні |
Вирішення конкретних специфічних функціональних задач регіону і взаємодії їх з державними і галузевими |
||
4 |
Локальні: „Класифікатор бухгалтерських проводок", „План рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств", Локальний класифікатор продукції |
Інформація, що використовується для об'єднань, підприємств, а також загальнодержавних, регіональних об'єднаних класифікаторів |
Вирішення задач управління і аудиту в автоматизованій системі обробки інформації. Забезпечення єдності із загальнодержавними, галузевими і регіональними класифікаторами та декодування даних облікової інформації в аудиторському процесі |
||
26.
Пластифікатори ставляться до спеціальним добавкам - дуже численному сімейству. Різні добавки здатні надавати розчинам і всілякі властивості
Пластифицирующих добавок теж багато.
Глина - природня осадова порода. У штукатурних розчинах застосовується в якості пластифицирующей добавки. Кращі результати дає застосування глини у вигляді рідкого тесту
У глинікпластифікатору не повинні втримуватися органічні речовини в таких кількостях, при яких глина офарблюється в темний цвіт. Протипоказані й розчинні солі в кількості, яка може викликати поява выцветов. Перш ніж застосовувати глину в розчині, її необхідно перевірити влаборатории.
Концентрати сульфітно-спиртової барди (ССБ) - відходи виробництва целюлози. Випускаються в рідкому, твердому й порошкоподібному виді. Вимагають запобігання від зволоження. Застосовуються в якості пластифікатору цементних розчинів. Уводяться в кількості 0,1...0,15% ( розраховуючи на суху речовину) маси цементу. Дія ССБ залежить від хімічного складу цементу. Тому кількість цього пластифікатору рекомендують у деяких випадках уточнювати досвідченим путем.
Пластифікатор ЦНИПС-1 - омыленный деревний пек. Застосовується як добавка до цементних розчинів. По виду це паста чорного цвіту. Привозять її звичайно на будівництво в паперових мішках масою 15 кг. Щоб одержати потрібну добавку ( водяний розчин), уміст мішка (15 кг) розлучають, енергійно розмішуючи, в 200 л підігрітій до 20...30СС води. Зберігати такий розчин можна не більш 7 днів
Звичайно застосовують 3...6 л розчину пластифікатору ЦПИПС-1 на 1 м3 цементного розчину. Більш точна кількість рекомендується встановити досвідченим путем.
Мылонафт - мила нерозчинних у воді органічних кислот. Вимагає обережний з ним обігу: зберігання в спеціально відведених місцях, у спеціальній тарі, захисту від сонячних променів і атмосферних опадів
Мылонафт - пластифікатор для цементних розчинів. Витрата його визначають дослідним шляхом. Звичайно він становить близько 3 л на 1 м3 розчину
Активні мінеральні (гідравлічні) добавки Ці добавки (природні й штучні) змішують у тонкоподрібненому виді з повітряним вапном, зачиняють водою й одержують тісто, яке, почавши твердіти в повітрі, може продовжувати твердіти й під водою
До природних гідравлічних добавок ставляться:
діатоміти - гірські породи, що представляють собою скупчення панцирів прадавніх водоростей, нині аморфний кремнезем. У пухкому стані 1 м3 діатоміту важить 300...700 кг;
трепели - теж гірські кремнеземисті породи. Вони тяжчай діатомітів: 1 м3 важить 600...800 кг;
опоки - ущільнені діатоміти й трепели;
вулканічні пеплы - можуть зустрічатися в природі у вигляді пухких покладів або частково ущільнених відкладань;
туфи - сильно ущільнені, зцементовані пеплы, щільністю каменю 1100...1300 кг/м3. Різновид туфів - траси, щільність яких у здрібненому стані 800...1000 кг/м3;
пемза - найлегша камневидная порода, що має пористу губчату будову. Її щільність близько 400 кг/м3.
До штучних гідравлічних добавок ставляться:
кремнеземисті відходи, одержувані при витягу глинозему із глини;
обпалені глини - їх одержують, штучно обпалюючи глинисті й углистые сланці. Іноді ці породи самозаймаються в занедбаних відвалах і порожніх шахтних породах, даючи готові обпалені глини;
паливні золи й шлаки - тверді й продукт спалювання деяких видів палива;
доменні гранульовані шлаки - одержують при виплавці чавуну. Їх необхідно швидко остудити, щоб додати дрібнозернисту структуру