113.Ефект «Лотоса»

Захисний механізм покриттів заснований на ефекті лотоса (пелюстки лотоса покриті тонкою воскоподібне плівкою, завдяки якій поверхня не змочується водою). Використання такого покриття для захисту споруд від дії опадів значно продовжує термін їх служби.

Реалізація «ефекту лотоса» для створення гідрофобних покриттів, безсумнівно, дуже приваблива, вона відкриває масу перспектив, однак було б набагато цікавіше створювати більш складні і комплексні структури на основі цього ефекту. Наприклад, поєднуючи на єдиній поверхні гідрофобні та гідрофільні області, можна керувати на ній рухом води. До речі, на цей випадок у природи теж знайшовся яскравий приклад використання подібного ефекту - пустельний жук Onymacris unguicularis, який здатний збирати вологу з туману. Вранці, коли вітер приносить в пустелю вологу з моря, вода конденсується на виступах надкрил цього жука і стікає уздовж них по центральному жолобку до ротовим органам.

Величезний інтерес являє собою створення таких комплексних структур на поверхні металу. Отримувати покриття з «ефектом лотоса» на металі можна різними способами, наприклад за допомогою хімічного травлення або електрохімічної обробки. Однак ці методи важко використовувати для створення на одній підкладці складних за формою областей, які володіють різними водовідштовхувальними властивостями.

114.Утворення водорозчинного гідрокарбонату кальцію

Підвищена вологість у житлових приміщеннях в останні десятиліття - предмет при-сталевого уваги органів охорони здоров'я в європейських країнах. Традиційно пріоритетними в будівництві завжди були проблеми теплозахисту і шумоізоляції. Енергетична криза 70-х років у Німеччині призвів до розробки систем теплоізоляції ючий вікон як одного з напрямків енергозберігаючих технологій. Наслідком нововведення з'явилося зниження функцій природної вентиляції і підвищення вологості всередині приміщень. Висока вологість у приміщеннях - причина появи затхлості, розмноження колоній грибкової цвілі. Небезпечна, власне, не сама пле-покров, а мільйони спор, які населяють повітря і потрапляють в дихальні шляхи і систему кровообігу. Особливо гостро реагують на це діти, люди похилого віку, люди з ослабленим імунітетом і схильні до алергічних захворювань. Це, перш за все, захворювання дихальних шляхів, у тому числі і бронхолегеневі, це заболева-ня шкіри та опорно-рухової системи. Підвищена вологість характерна для за-глубленних приміщень: цокольних поверхів і особливо підвалів.

Агресивна вплив води на споруди з цегли та бетону - давно установ-ленний факт, бо ці матеріали мають капілярно-пористу структуру. Проникаюча в споруди знизу грунтова вода містить домішки солей: хлоридів, сульфатів і гідрокарбонатів. Крісталлізуясь і гидратируясь в порах, солі багаторазово увеличи-вають в обсязі, що веде в підсумку до деструкції матеріалу несучих елементів, від-листковий штукатурки і фарби, сприяє деформації оздоблювальних покриттів, короб-ленію шпалер і т.д.

Грунтові води, мігруючи по капілярах стін, можуть вимивати водорозчинні солі з матеріалів, руйнуючи наприклад кладочний розчин або цегляну масу, содер-жащую хлориди і сульфати вже у вихідній сировині. Це призводить до подальшого раз-галуженню капілярно-пористої мережі і передчасного руйнування конструкцій.

Значне число будівель в Росії страждають проблемами нульового циклу, де недос-таток уваги або непрофесійного вибору матеріалів і технологій призводять до появи в приміщеннях підвищеної вологості і створює безпосередню загрозу як для здоров'я, так і для цілісності споруди.

Вода проникає і зверху, з боку атмосферних опадів. Це вплив крім механічних руйнувань, пов'язаних з процесами заморожування-розморожування, має ще й хімічні наслідки. Строго кажучи, дощова вода - це розчин. Дощові потоки захоплюють з атмосфери велику кількість газоподібних про-чих викидів, таких як оксиди вуглецю, сірки, азоту і фосфору, таких як аміак, хлор та хлористий водень. Ці гази, розчиняючись частково у воді, перетворюється ють дощ у кислотний розчин, руйнівно діє на бетон, мармур, силікат-ний цегла та інші матеріали. При цьому збільшується кількість пір, капілярів і мікротріщин, що є всі новими вогнищами агресії, і ступінь руйнування мате-ріалу істотно зростає. Крім того, вміст у повітрі кислотних оксидів сірки та азоту, а також хлористого водню здатне викликати зсув такого еколо-гічного параметра атмосфери яквуглекислотне рівновагу. При цьому суттєво-але підвищується вміст у повітрі вільної вуглекислоти, званої в такому випадку "агресивної". Агресивним вуглекислий газ є по відношенню до міни-ральних будівельним матеріалам (вапна, мармуру та бетону), перетворюючи нерозч-рімий кальцит СаСО3в водорозчинний гідрокарбонат кальцію Са (НСО3) 2:

СаСО3 + СО2 + Н2О = Са (НСО3) 2

У результаті під дією дощу йде поступове вимивання розчинної солі.

Все вищесказане призводить до необхідності вибору ефективних захисних заходів, що забезпечують довговічність служби і надійність експлуатації бетонних і кир-типові споруд.

Проблема захисту матеріалу від дії води і вологи вирішується різними спо-собамі гідроізоляції і гідрофобізації (водоотталкивания ).

Сучасні способи гідроізоляції