8) Культура: сутність та форми прояву

Культура — це спосіб засвоєння реальної дійсності на підставі оцінки й виявлення різних цінностей, норм, орієнтацій, засобів, які втілені в різних видах дій у різних формах. Вона допомагає людині відрізнити добре від поганого, розумне від дурного, дозволене від недозволеного, прибуткове від збиткового тощо.

Культура є незамінним та невід'ємним спутніком прогресу людства, цивілізованості. Культура - неодмінна умова формування і руху, розвитку розуму людини, оскільки людина, що володіє культурою, здатна осмислити свої дії, поведінку, критично оцінити їх, побудувати ієрархію цінностей і засобів їх досягнення і свідомо втілювати їх в життя. Культура - скульптор і двигун людського почуття.

Аналіз різних визначень поняття "культура" дає можливість зробити наступні висновки: Отже, культура це: сукупність матеріальних і духовних цінностей; система формоутворюючих початків діяльності; специфічний спосіб людської діяльності; творчо-созідальна діяльність; продукт діяльності людини; процес творчої самореалізації сутнісних сил людини.

Сфери прояву людської культури

Можна виділити три основні сфери прояву людської культури:

- ставлення людей до природи (передбачає гармонію зв'язків між людиною і природою);

- ставлення до інших людей (має на меті оптимізацію міжособистісних, міжетнічних, міждержавних відносин, створення культурного клімату взаємовідносин у колективі, сім'ї, в побуті);

- ставлення людини до самої себе (скероване на самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, саморозвиток)6.

Отже, в соціології культуру визначають як освоєння, гуманізація людиною природи, вдосконалення всього того, що людина вважає природно даним, того, що стихійно виникло в природі, суспільстві, особі; все, створене руками і розумом людини.

Культура розглядається в соціології як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів.

9) Маргінальні верстви населення

Маргінал — це людина знаходиться поза соціальної групи, який не вписується в неї через свого становища в суспільстві, способу життя, походження або світогляду.

Спочатку для позначення записів на полях вживався термін «маргінальний». Але у слова було й інше значення — «збитковий, економічно близький до межі». Вперше, термін вжив американський соціолог і один із засновників чиказької школи Роберт Езра Парк в 1928 році. Маргінальність означала становище індивідів, які перебували в цей момент на кордоні двох, конфліктуючих між собою культур. Таким чином, спочатку головною проблемою маргінальності був культурний конфлікт. Але в 1940-1960-і роки, концепція маргінальності

стала активно розроблятися в американській соціології і тим самим, перестала обмежуватися культурними та расовими гібридами.

Соціальні маргінали

Маргінальність — це стан в процесі переміщення індивіда чи групи, а також характеристика соціальних груп, які знаходяться в проміжному положенні соціальної структури. До маргінальності також відноситься розрив соціальних зв’язків між суспільством і індивідом. На думку соціологів, причиною виникнення соціальних маргіналів є перехід суспільства від однієї соціально-економічної системи до іншої. При цьому через некерованого переміщення великої маси людей руйнується стійкість колишньої соціальної структури. У зв’язку з цим, спостерігається девальвація традиційних норм і погіршення матеріального рівня життя. Таким чином, маргіналами в суспільстві вважаються люди, що уникають або заперечують суспільні підвалини.

Сучасні маргінали — це особистості, соціальні верстви або групи, які знаходяться за рамками, характерних для даного суспільства соціально-культурних норм і традицій.

Існує безліч груп маргіналів в суспільстві, ось деякі з них:

етномаргінали: національні меншини;

соціомаргінали: групи людей в процесі незавершеного соціального переміщення;

політичні маргінали: таких людей не влаштовують легітимні правила і легальні можливості суспільно-політичної боротьби;

біомаргінали: їх здоров’я перестає бути предметом турботи суспільства;

вікові маргінали: формуються при розриві зв’язків між поколіннями;

В даний час, маргіналізація не є прогресуючим процесом, але їй варто приділяти свою увагу, щоб бути в курсі подій суспільного життя.