2.2 Поняття про кмсонп як модель організації навчального процесу

При вивченні цього питання студенти повинні усвідомити, що кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) — модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти в європейському та світовому освітньому і науковому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

• адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

• забезпечення можливості навчання студента за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована на основі вимог замовників та побажань студента і сприяє його саморозвитку і, відповідно, підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

• стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

• унормування порядку надання можливостей студенту отримати професійні кваліфікації відповідно до ринку праці.

Для впровадження КМСОНП доцільно дотримуватися таких принципів:

• Порівняльної трудомісткості кредитів: досягнення кожним студентом встановлених ECTS норм, які забезпечують академічну мобільність студентів, державне й міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання індивідуального навчального плану.

• Кредитності: декомпозиція змісту освіти й навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів сегменти, які забезпечують: а) на рівні індивідуального навчального плану — набір (акумулювання) відповідної трудомісткості кількості кредитів, які узгоджені з встановленою нормою виконання студентом навчального навантаження в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу; б) на рівні вивчення навчальної дисципліни — набір (акумуляція) відповідної для даної дисципліни кількості кредитів, що включає в себе виконання необхідних видів діяльності, які передбачені програмою вивчення навчальної дисципліни.

• Модульності: організація процесу оволодіння студентом змістовими модулями і виявлення специфічного для модульного навчання використання методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.

• Методичного консультування: наукове та інформаційно-методичне забезпечення діяльності учасників освітнього процесу.

• Організаційної динамічності: забезпечення можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці.

• Гнучкості та партнерства передбачає побудову системи освіти таким чином, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.

• Пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку ґрунтується на створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.

• Науковості та прогностичності полягає у побудові (встановленні) стійких зв’язків змісту навчання з науковими дослідженнями.

• Технологічності та інноваційності потребує використання ефективних педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір.

• Усвідомленої перспективи забезпечується створенням умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення

• Діагностичності: можливість оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих у системі, цілей освіти та професійної підготовки

Студенти повинні зрозуміти, що входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS). Ця система запроваджується на Інституціональному, реґіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року.

Європейська система перезарахування кредитів (ECTS) була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми «Іразмес» як засіб покращання визнання освіти для навчання за кордоном. Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи, і Європейська комісія вирішила включити ECTS у свою програму «Сократес», зокрема у розділ 1 про вищу освіту («Іразмес»).

ECTS є інструментом, який служить для того, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредити і оцінки – а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

ECTS базується на трьох базових елементах: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).

Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви / навчального контракту і переліку оцінок дисциплін.

За своєю сутністю, ECTS жодним чином не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

Нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання. Отже, для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запроваджена кредитно-модульна система, яка передбачає вирішення наступних завдань:

• відходу від традиційної схеми «навчальний семестр – навчальний рік – навчальний курс»;

• раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;

• перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

• використання більш широкої шкали оцінки знань;

• вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

• стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;

• підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;

• запровадження здорової конкуренції в навчанні;

• виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Студенти повинні відмітити, що структурно-діяльнісними елементами КМСОНП є: кредит, заліковий кредит, модуль, змістовий модуль.

Кредит – одиниця обсягу та вимірювання результатів навчання, досягнутих на певний момент виконання програми навчання. Кредит — точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання «вартості» будь-якої складової навчальної програми, яку виконав студент під час навчання.

Студенти повинні знати, що за основу прийнято кредити ECTS.

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу, відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Ціна кредиту складає 36 академічних годин (як правило, 18 годин становлять аудиторні заняття, 9 — індивідуальна робота викладача зі студентами, 9 годин — самостійна робота студентів). Можливі також співвідношення аудиторних та індивідуальних і самостійних занять — 60%:40%, 40%:60%. Кількість кредитів на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту).

У навчальних та робочих навчальних планах напрямів підготовки (спеціальностей), залікових книжках студентів кількість кредитів зазначається у спеціальній графі «Кредити ECTS»; в академічних журналах, заліково-екзаменаційних відомостях, залікових книжках, академічній довідці в графі «Години» (у тих документах, де вона є) через дріб зазначається кількість кредитів ECTS (наприклад, 54/1,5 кредиту ECTS), а в графі «Оцінка» через дріб — оцінка за шкалою ECTS (включно диференційована оцінка за шкалою ECTS з дисциплін, що мають формою контролю залік — наприклад, «добре»/ «ВС», або «зараховано»/ оцінка за шкалою ECTS). В академічних журналах у частині, де облікуються лабораторно-практичні заняття, ведеться також облік індивідуальних занять викладачів зі студентами (вводиться додаткова графа «Індивідуальні заняття»).

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Призначення кредитів ECTS повинно відбуватися таким чином:

• Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого».

• За відправну точку потрібно брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, щоб завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання.

• Необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів.

• Кредити ECTS слід призначати всім наявним розділам курсу – обов’язковим або факультативним. Кредити слід також виділяти на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику, де ці «розділи» є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня.

• Немає жодного зв’язку між кредитами ECTS і рівнем чи складністю розділу курсу. У найпростішому випадку існує зв’язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин. Однак слід пам’ятати, що кредити ECTS не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години.

Заліковий кредит — одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Змістовий модуль — система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту.

Модуль — задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Модульне навчання має ряд істотних особливостей, які відрізняють його від традиційного навчання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Відмітні особливості модульного навчання від традиційного

Критерії порівняння	Традиційне навчання	Модульне навчання
1	2	3
1. Завдання	Зазвичай завдання не формулюються як дієві. Студенти розуміють їх з на­вчального матеріалу і контролю.	Завдання формулюються в дієвому аспекті і подаються студентам перед початком на­вчання.
2. Діяльність у процесі навчання	Орієнтація на діяльність викладача, що надає знання групі студентів; ак­центується увага на викладанні навча­льного матеріалу педагогом.	Акцентується увага на індивідуальній на­вчальній діяльності студента з обов'язко­вим досягненням результату на етапі модульного контролю.
3. Роль викладача	Викладач, як правило, виконує роль інформатора.	Викладач виконує роль інформатора, консу­льтанта - радника, мотиватора і діагноста.
4. Методи навчання	Тенденція до використання виклада­чами одного-трьох методів (лекції, письмові завдання, практичні роботи).	Для реалізації цілей навчання використо­вуються різноманітні методи для оптимізації засвоєння конкретної теми модуля.
5. Участь студента	Найчастіше роль студента є пасивною, тобто зводиться до читання тексту чи слухання викладача.	Модулі забезпечують активну участь сту­дента, який засвоює інформацію в активній роботі з навчальним матеріалом.
6. Індивідуалізація	Традиційне навчання орієнтоване на групу. Викладач дає вказівки (викона­ти практичне завдання, відповісти на запитання тощо).	Модулі можуть бути дуже індивідуалізова­ними. Студенту надається право обирати підходящий для нього спосіб навчання (рі­зноманіт-ні види самостійної роботи або ро­бота у груповій динаміці).
7. Темп і час навчання	Студент вимушений пройти курс «чіт­ко встановленим кроком». Усі навча­ються в одному темпі (починають і за­кінчують разом).	Кожен студент може вчитися в індивідуа­льному темпі. Кожен студент витрачає сті­льки часу, скільки йому необхідно для засвоєння конкретної теми модуля.
8. Свобода дій	Студентів примушують відвідувати лекції і практичні заняття.	Навчання може проходити у зручний для кож­ного студента час. Модулі забезпечують свободу пристосування часу занять і змісту навчального матеріалу до індивідуальних потреб.

Продовження табл. 2.1

1	2	3
9. Закріплення знань	Знання студентів закріплюються і ко­ригуються найчастіше на етапі ком­плексного контролю — екзамену.	Невеликий обсяг модуля забезпечує опера­тивний проміжний контроль і корекцію рі­вня засвоєння знань.
10. Засвоєння знань	Більшість студентів знають дещо про все. Реально важко сподіватися, що студенти зможуть засвоїти все най­кращим чином.	Якщо окремі студенти повільно засвоюють матеріал, їм надається можливість індиві­дуально засвоїти навчальний матеріал.
11. Контроль	Контрольні завдання зазвичай скла­даються за пройденим курсом. Вони часто призначені лише для одержання бала оцінки, а не для справжнього зворотного зв'язку, тобто не для визначення рівня засвоєння знань.	Модульні контрольні завдання виконують функцію проміжного контролю. Підсумко­вий контроль (екзамен, залік) проводиться з метою підвищення рівня засвоєння знань.
12. Не засвоєння знань	Погане засвоєння матеріалу зазвичай не помічається до кінця екзаменацій­ної сесії. Потерпівши невдачу під час сесії, студент часто вимушений повто­рювати матеріал усього курсу.	Недостатнє засвоєння матеріалу можна помі­тити одразу при проведенні модульного кон­тролю (курс засвоюється закінченими порці­ями). У випадку невдачі на конкретних етапах навчання студент повинен повторно вивчити конкретний модуль, а не весь матеріал.

Очікувані соціальні, економічні та інші наслідки впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу:

• інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

• систематичність засвоєння навчального матеріалу;

• встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

• контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу.

• підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу зменшення пропусків навчальних занять;

• психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;

• підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

• забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

• підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

• скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

• економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т.п.) .