Доктор філософії (PhD)

(3-4 роки)

Магістр академічний

(1-2 роки)

Магістр професійний

(1-2 роки)

Бакалавр

(3-4 роки)

Молодший спеціаліст

(2-3 роки)

Старша школа

(повна загальна середня освіта)

Загальна середня освіта

Основна школа

(базова загальна середня освіта)

Початкова школа

(початкова загальна освіта)

Дошкільна освіта

Примітка: С – свідоцтво ; А – атестат; D – диплом.

Рис. 1.4 – Модернізація структури освіти України з урахуванням вимог ЄПВО

Ефективне її функціонування створюватиме передумови для переходу від одного до іншого  кваліфікаційного рівня чи набуття суміжних кваліфікацій, що, у свою чергу,  мотивуватиме громадян України до професійного удосконалення  та  продуктивної зайнятості.

Україна запроваджує національні критерії для кваліфікацій у вищій освіті. У системі цих критеріїв розроблені дескриптори кваліфікацій, що відповідають принципу «зрозумілості і порівнянності». Дані критерії будуть узгоджуватися із європейськими підходами, що висуваються до кваліфікацій короткого циклу – молодший спеціаліст (60-120 кредитів ECTS); кваліфікацій першого циклу – бакалавр (180-240 кредитів ECTS); кваліфікацій другого циклу – магістр (60-120 кредитів ECTS), а також кваліфікацій третього циклу (доктор - PhD), де навчання триватиме не менше 3 років.

У кінцевому результаті повинна бути розроблена національна система кваліфікацій для всіх трьох циклів, що буде узгоджуватися із Європейською системою кваліфікацій ЄПВО, а також європейською системою кваліфікацій навчання впродовж життя.

Отже, система освіти України є динамічною системою, при цьому удосконалюється:

- по-перше, зміст навчання;

- по-друге, технологія навчання,

- по-третє, методичне забезпечення процесу навчання.

1.5 Організаційно-правове забезпечення вищої освіти

Діяльність ВНЗ регламентується Законом України „Про вищу освіту”, постановами Кабінету Міністрів, а також рішеннями Міністерства освіти і науки України. Всі державні ВНЗ перебувають у ведені Міністерства освіти і науки України, діяльність МОН також поширюється і на приватні ВНЗ, які користуються нормативними й інструктивними документами МОН.

Функцію державного управління вищою освітою в Україні здійснюють: Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство освіти і науки України; міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія України; Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування і підлеглі їм органи управління вищою освітою.

Президент України формує державну політику і визначає систему органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління в сфері вищої освіти. Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання, встановлює ряд базових параметрів функціонування системи і ратифікує міжнародні угоди в області вищої освіти. Кабінет Міністрів України здійснює державну політику в сфері вищої освіти, видає нормативно-правові акти з питань функціонування системи, створює, реорганізує, ліквідує вищі навчальні заклади державної форми власності.

Міністерство освіти і науки України здійснює загальне управління системою вищої освіти в Україні, приймає підзаконні нормативні документи, виконує функції уповноваженого власником органа упавління відносно підлеглих навчальних закладів тощо. Нормативні акти Міністерства, як правило, носять сучасний демократичний характер і сприяють позитивним процесам у галузі. Можна відзначити відносну стабільність цих нормативів.

В останні роки одержала розвиток стандартизація навчального процесу.

Стандарт є нормативним документом, у якому на основі Закону України «Про вищу освіту» відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце випускника в структурі господарства держави та вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання. Порядок розробки стандартів вищої освіти і внесення змін у них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.

Студенти повинні знати, що систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти і стандарти вищих навчальних закладів.

Державний стандарт вищої освіти містить наступні положення:

• Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями (містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах).

• Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями (містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності).

• Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти (містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови).

• Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти (вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного розподілу праці).

Галузеві стандарти вищої освіти містять освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійні програми підготовки, способи діагностики якості вищої освіти.

1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.

ОКХ містить перелік первинних посад, які здатний займати випускник ВНЗ відразу після його закінчення. ВНЗ відповідає за ступінь підготовки фахівця. В ОКХ указуються вимоги до професійного відбору, типові завдання, які повинен вирішувати випускник ВНЗ, ті здатності, які повинні бути сформульовані для виконання професійних функцій. ОКХ затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

2. Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.

ОПП затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

ОПП використовується при розробці й коригуванні навчальних планів і програм навчальних дисциплін; при розробці засобів діагностики якості підготовки; при визначенні змісту навчання в системі підвищення кваліфікації.

В ОПП всі програми розбиті на 3 цикли:

• ГУ (гуманітарна підготовка);

• ПЗ (природно-наукова й загальноекономічна підготовка);

• ПП (професійна підготовка).

За кожною дисципліною в ОПП вказується кількість годин і кредитів. В ОПП указується структурно-логічна схема викладання дисципліни (логіка послідовності викладання) і анотації всіх дисциплін. В анотації вказується мета дисципліни, змістові модулі й місце в структурно-логічній схемі. Стандарт розробляється для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня окремо. У стандарті передбачається перелік дисциплін, які виносяться на державну атестацію

3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей. Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Отже, ОКХ встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вищого навчального закладу, ОПП визна­чає зміст навчання та перелік нормативних дисциплін, що дозволяє уніфіку­вати підготовку фахівців за певною спеціальністю. Стандарти фік­сують ті загальнообов'язкові знання, вміння та навички, якими повинен во­лодіти молодий спеціаліст, щоб одержати відповідну кваліфікацію та рівень особистих якостей.

Стандарт підготовки бакалавра з напряму "Менеджмент" передбачає, що не менше 50% навчального часу повинно бути відведено на нормативні дисципліни, а 50% - на дисципліни за вибором навчального закладу та вибо­ром студентів. Стандар­том підготовки магістрів з "Менеджменту організацій" на базі освітньо-кваліфікаційного рівня "Бакалавр" на нормативні дисципліни відведено також 50% навчального часу.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:

• спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників ВНЗ, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти, що забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями;

• зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін (визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки);

• навчальні плани, що визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю;

• програми навчальних дисциплін, що визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.

Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.