8.4 Організація самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів повинна бути забезпечена всіма навчально-мето­дичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методич­ними посібниками, конспектами лекцій, навчально-лабораторним облад­нанням, інтерактивними навчально-методичними комплексами дисциплін, електронно-обчислювальною технікою тощо.

Для самостійного опрацювання студентам пропонується відповідна наукова література та періодичні видання.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинно передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самостійна робота студента щодо засвоєння навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Викладач визначає обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента (як правило, на індивідуальних заняттях), аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

Для організації самостійної роботи застосовується робота з текстом підручника, ілюстраціями до нього, таблицями, практичними завданнями, створюються проблемні ситуації. Застосування наочних методів і прийомів навчання сприяє урізноманітненню самостійної роботи з підручником. Крім цього, використання ілюстративних посібників значно розширює можливості студентів щодо сприйняття навчального матеріалу, підвищує міцність і усвідомленість знань. Фотографії, малюнки, моделі, схеми можуть бути використані не тільки як готова інформація, а й спонукати до самостійних міркувань та відкриттів.

Студенти ма­ють можливість планувати і проводити самостійну роботу в ши­роких межах, її частка підвищується від перших до старших кур­сів. Щодня потрібно витрачати на самостійну роботу 3—4 го­дини. Хоча здатності і можливості студентів до самостійної роботи різні, загальні вимоги до організації такої роботи однакові для всіх: регулярність і систематичність, виділення головного в будь-якому матеріалі, розуміння його, а не заучування; завзятість і сталість вольових зусиль.

Самостійна робота може виконуватися в бібліотеці ВНЗ, в навчальних кабінетах, в комп'ютерних класах, в домашніх умовах. Існує два її види:

• самостійне виконання індивідуальних завдань після навчальних занять;

• самостійна робота під керівництвом викладача.

Перший вид передбачає самостійне опрацювання студентами теоретичного матеріалу для виконання практичних робіт, домашніх контрольних робіт, рефератів для семінару, підготовки виступів, виконання індивідуальних завдань тощо.

Самостійна робота під керівництвом викладача - це форма осмислення теоретичного матеріалу, яка передбачає самостійне опрацювання студентом частини теоретичного навчального матеріалу в аудиторії під керівництвом викладача у вигляді консультації, яка проводиться викладачем у навчальному кабінеті згідно з графіком.

Отже, самостійна робота включає різні аспекти діяльності: це і підготовка до лекцій, до семінарських, практичних та лабораторних занять, виконання індивідуальних творчих завдань тощо.

При підготовці до семінарських та лабораторних занять необхідно, щоб студент був заздалегідь ознайомлений із планом заняття, необхідними видами роботи на ньому, а також знав тематику рефератів чи доповідей, які виносяться для обговорення на занятті.

Готуючись до лекції, студент повинен повторити попередній матеріал, а також самостійно опрацювати той, який не був розглянутий раніше. Підготовка та написання рефератів чи доповідей виступає важливою формою самостійної роботи студентів.

Працюючи над рефератом чи доповіддю, студент повинен проявити власну ініціативу та самостійність при виборі літературних та наукових джерел, проведенні спостережень та інших методів дослідження, у складанні плану реферату (доповіді) та їх оформлення. Це необхідно не тільки для вміння самостійно працювати з науковими джерелами, а й для розвитку психологічної культури та мовлення студентської молоді.

Перш ніж розпочати написання реферату або доповіді, студенту варто виконати таку роботу:

• дібрати до теми необхідну літературу та глибоко її вивчити;

• продумати та скласти детальний план роботи;

• осмислити правильність та довести основні положення, що висуваються для обговорення;

• зіставити факти, що розглядаються в науковій літературі, виділити їх спільне та відмінне, узагальнити науковий матеріал у відповідності зі складеним планом реферату або доповіді;

• підготувати необхідні ілюстрації, вміло використовувати власні спостереження, досвід та інші методи дослідження.

У практиці вищої школи широко використовуються колоквіуми та контрольні роботи як форми перевірки самостійної роботи студентів із теоретичних курсів.

Найкращий спосіб – проводити колоквіуми в кінці кожного розділу курсу, а особливо з тих тем, які не розглядалися на семінарських і лабораторних заняттях та є предметом самостійного опрацювання.

Колоквіуми, як правило, проводить той викладач, який читає лекційний курс. Кожен студент до колоквіуму повинен самостійно вивчити рекомендовану літературу та підготувати відповіді на питання, які виносяться на колоквіум.

Контрольні роботи проводяться викладачем протягом семестру як форма поточного контролю знань студентів. Все це сприяє розвитку навичок науково-дослідницької роботи студентів (НДРС), необхідної для формування творчого потенціалу студентської молоді, становленню кваліфікованих фахівців у різних галузях народного господарства.

У навчальних кабінетах міжсесійних консультацій повинні бути створені всі необхідні умови для отримання найвищого позитивного результату самостійної роботи. Кожний навчальний кабінет повинен бути забезпечений необхідними навчально-методичними засобами:

• опорними конспектами;

• підручниками;

• навчальними посібниками;

• довідковою літературою.

До форм самостійної навчальної діяльності студентів належить:

• робота з підручником, з довідковою літературою;

• складання конспектів, схем, таблиць, графіків;

• оформлення документів;

• робота з навчальними тестами, комп'ютерними програмами;

• підготовка інформації, повідомлень, реферату;

• складання алгоритму, інформаційного тексту, ситуаційних завдань;

• вирішення практичних завдань, ситуаційних завдань;

• розв'язання задач;

• складання наочних посібників (альбомів);

• запис відеофільму;

• аудіозапис;

• аналіз;

• характеристика;

• складання діалогу тощо.

Організація СРС може здійснюватися водночас за декількома напрямками:

• розробка окремих алгоритмів вирішення типових задач;

• розробка евристичних настанов нетипових задач;

• розробка навчальних програм, як більш високий ступінь алгоритмізації;

• індивідуалізація самостійних робіт;

• спеціалізація самостійної роботи з урахуванням практичних задач спеціальності;

• розробка систем рефератів за відокремленим розділом лекційних курсів;

• розробка спеціальних методів навчання;

• забезпечення спеціальною та довідковою літературою, застосування персональних комп’ютерів.

Технологія виконання самостійної роботи студентом багато в чому залежить від того, наскільки він володіє методами опрацювання наукових джерел, наскільки опанував уміннями конспектування, складання тез, виписок, підготовки рефератів, що надалі стане основою для написання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт. Викладач також визначає вид самостійної роботи (план, тези, виписки, конспект чи реферат), що повинен виконати студент, де і яким чином він прозвітує про виконання завдань для самостійної роботи.

Оскільки визначене викладачем завдання студент виконує самостійно, плануючи свій час, місце та порядок його виконання і займається цією діяльністю самостійно, без контролю за цим процесом з боку викладача, самостійну роботу можна назвати лише частково керованою. При цьому варто наголосити, що ступінь самостійності студентів при виконанні різних видів самостійної роботи буде різним на окремих етапах їх навчання у ВНЗ і залежатиме від дидактичної, методичної, пізнавальної, розвиваючої та виховної мети.