7.3 Ділові ігри: підготовка та проведення

Гра – це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури.

Ключовими словами, що застосовуються у грі є модель та імітація. Модель – це завжди заміщення реально існуючого об'єкта, процесу, явища, що здійснюється за допомогою різних засобів. Імітація – це приведення в дію моделі шляхом маніпулювання її елементами, що здійснюється ЕОМ, людиною або ними обома.

Гра акумулює в собі елементи різних форм і методів навчання (конкретну ситуацію, розігрування ролей, дискусію тощо). На відміну від ігрового проектування, імітаційного тренінгу, розігрування ролей гра має більш гнучку структуру, не обмежує вибір об'єктів імітації, припускає введення спонтанно виникаючих ситуацій.

Отже, передбачається, що "ігрова імітація" або "імітаційна гра" поєднує два підходи. Вона ґрунтується на конкретних ситуаціях, взятих з реального життя, і являє собою динамічну модель спрощеної дійсності. Таким чином, в основі ділової гри лежить імітаційна модель, однак реалізується дана модель завдяки діям учасників гри. Вони беруть на себе ролі адміністративних працівників або політичних діячів і грають задану господарську, управлінську або політичну ситуацію в залежності від змісту гри.

Розглядаючи питання про цілі конструювання і застосування ділових ігор, варто виділити три основних напрямки:

1. дослідження в області економіки, управління і т.д.;

2. навчання, підготовка і перепідготовка керівних кадрів;

3. профвідбір, атестація кадрів.

Навчальна гра з позиції ігрової діяльності — це пізнання і реальне освоєння тими, кого навчають, соціальної і предметної діяльності в процесі вирішення ігрової проблеми шляхом ігрової імітації, відтворення в ролях основних видів поведінки за визначеними, закладеними в умовах гри правилам, і на моделі професійної діяльності в умовних ситуаціях.

Розглянута з позицій навчальної діяльності як складна педагогічна технологія, навчальна гра являє собою специфічний спосіб управління навчально-пізнавальною діяльністю студента.

Сутність гри як засобу навчання полягає в її здатності служити цілям навчання і виховання, а також в тому, що вона переводить зазначені цілі в реальні результати. Ця здатність укладена в ігровому моделюванні в умовних ситуаціях основних видів діяльності особистості, спрямованих на відтворення і засвоєння соціального і професійного досвіду, в результаті чого відбувається нагромадження, актуалізація і трансформація знань в уміння і навички, нагромадження досвіду особистості і її розвиток.

Гра як метод навчання є нормативною моделлю процесів діяльності. Зокрема, такою моделлю є роль, що містить у собі набір правил, які визначають як зміст, так і спрямованість, характер дій гравців. Ігровий метод — це насамперед виконання ролі за визначеними, закладеними у ній правилам, а самі ігри, що використовуються в навчанні і вихованні, являють собою рольові ігри.

Значення гри полягає у наступних моментах:

• гра (визначений клас ділових ігор) відтворює узяті з дійсності ситуації, що дозволяє досліджувати людину в умовах, максимально наближених до життєвих, реальних;

• ділові ігри задіють особистість учасників: наявність особистісної залученості учасників у ситуації, що граються, виразність і глибина переживань у ході імітацій є яскравим емпіричним фактом;

• гра розкриває особистісний потенціал студента: кожен учасник може продіагностувати свої власні можливості окремо й у спільній діяльності з іншими учасниками; студенти стають творцями не тільки професійних ситуацій, але і "творцями" власної особистості;

• в процесі гри відбувається трансформація особистісних якостей студентів; вони мають можливість вжитися в образ іншої людини, фахівця, роль якого вони будуть виконувати; при цьому студент вчиться переборювати труднощі вербального (словесного) і невербального (мови жестів) спілкування;

• гра може розглядатися як технологія групової психотерапії, тому що на учасника гри здійснює ефективний вплив атмосфера групи, групового співробітництва і підтримки; він вчиться переборювати психологічні бар'єри в спілкуванні з різними людьми, удосконалювати якості своєї особистості: усувати ті з них, що перешкоджають ефективному виконанню професійних функцій, наприклад, замкнутість, нестриманість і ін.;

• у процесі підготовки і проведення гри кожен студент має можливість для самоствердження і саморозвитку, а викладач зобов'язаний допомогти йому стати в грі тим, ким він може стати, показати йому самому його кращі якості, що можуть розкритися в динаміці спілкування.

Навчальна гра — це контрольована система, тому що процедура гри готується і коректується викладачем. Якщо гра відбувається в прогнозованому режимі, викладач може не втручатися в ігрові відносини, а лише спостерігати й оцінювати ігрову діяльність студентів. Але якщо дії виходять за межі прогнозованого результату, перевищуючи припустимі межі, зриваючи цілі заняття, викладач може скоригувати спрямованість гри, її емоційний режим.

Гра водночас є і саморегульованою системою. Якщо звичайні навчальні заняття передбачають спілкування викладача і студентів "за вертикаллю", коли викладач цілком диктує напрямок і режим роботи, виявляючи недоінформованість студентів за рядом питань, то відносини в грі між її учасниками складаються "за горизонталлю". Вона виробляє основу вільних, творчих відносин.

Викладач виключається з числа безпосередніх партнерів, він відходить на другий план, у середовище глядачів; ця обставина знімає визначений психологічний бар'єр спілкування, розкріпачує студентів.

Основою розробки ділової гри є створення імітаційної й ігрової моделей, що повинні органічно накладатися одна на одну, це і визначає структуру ділової гри (рис. 7.2).

Методичне забезпечення	Ігрова модель				Технічне забезпечення
	Ігрові цілі	Ролі і функції гравців	Сценарій гри	Правила гри
	Педагогічні цілі	Предмет гри	Модель взаємодії гравців	Система оцінювання
	імітаційна модель

Рис. 7.2 – Структурна схема цільової гри (за Айламазьяном)

Імітаційна модель відбиває обраний фрагмент реальної дійсності, який можна назвати прототипом моделі або об'єктом імітації, задаючи предметний контекст професійної діяльності фахівця в навчальному процесі.

Ігрова модель є фактично способом опису роботи учасників над імітаційною моделлю, що задає соціальний контекст професійної діяльності фахівців.

Підготовка гри є багатоступінчастою процедурою і залежить від ряду суб'єктивних та об'єктивних факторів. У підготовці гри можна виділити наступні операції:

1. Вибір теми і діагностика вихідної ситуації. Темою може бути практично будь-який розділ навчального курсу. Бажано при цьому, щоб навчальний матеріал мав практичний вихід на професійну діяльність або спеціальну навчальну дисципліну.

2. Формування цілей і задач. Цілі і задачі формують з урахуванням не тільки теми, але і вихідної ситуації. В одній ситуації, але з різними цілями можна по-різному побудувати гру. Для цього треба відповідним чином розставити акценти і сформулювати цілі на кожному етапі або операції.

3. Визначення структури. Структура визначається з урахуванням цілей, задач, теми, складу учасників.

4. Діагностика ігрових якостей учасників гри. Проведення заняття в ігрових формах буде ефективно, якщо дії викладача звернені не до абстрактного студента, а до конкретної людини або глибоко вивченій групі людей. Студентська група — це, як правило, колектив, що вже склався, у якому визначені симпатії й антипатії. Тому доцільно перед початком серії ігор провести анкетування студентів, що дозволить побачити й оцінити ігровий колектив, виявити те, що думають про себе самі виконавці рольових функцій, визначити рівень претензій кожного учасника, знайти йому оптимального партнера тощо.

5. Діагностика об'єктивних обставин. У даному випадку розглядається питання про те, де, як, коли, при яких умовах і з якими предметами буде проходити гра, тобто оцінюються її зовнішні атрибути.

Гра – це аналог професійної культури: чим вона складніша, тим глибше процес становлення професіоналізму учасників гри, тим багатший потенціал професійних можливостей даної людини. Залучення в гру, ігрове засвоєння професійної діяльності на її моделі сприяє системному, цілісному усвідомленню професії. Захопливість гри полегшує процес засвоєння знань, робить його менш драматичним. Одержання нових знань, усвідомлення того, що в грі отримані необхідні результати, викликає емоційний підйом учасників.