7.2 Кейс-метод

Кейс-метод навчання зародився в Гарвардській школі бізнесу на початку ХХ-го століття. У 1920 р. після видання збірника кейсів, деканом Wallace В. Donham було здійснено переведення усієї системи навчання менеджменту в Гарвардській школі на методику CASE STUDY (навчання на основі реальних ситуацій).

Кейс - це опис реальної ситуації. Кейс - це «шматочок» реального життя (в англійській термінології TRUE LIFE). Кейс - це події, що реально відбулися в тій або іншій сфері діяльності й описані авторами для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії, спонукати студентів до обговорення й аналізу ситуації, і ухваленню рішення. Кейс - це «моментальний знімок реальності», «фотографія дійсності».

Студентам слід знати, що розрізняють декілька видів кейсів.

Деякі автори, виділяють кейси «польові» (засновані на фактах з реального життя, об'єктом є фірма) і «кабінетні» (джерела носять формальний характер, а кейс готується за робочим столом викладача).

За обсягом інформації в них і довжині кейси поділяються на «американські» (довгі) і «західноєвропейські» (короткі).

В залежності від мети навчання в області управління виділяють різні типи кейсів за змістом й організації представленого матеріалу:

• кейси з аналізу й оцінки ситуації;

• кейси, що навчають вирішенню проблеми і прийняттю рішень;

• кейси, що ілюструють проблему, концепцію або рішення в цілому.

Розрізняють два типи кейсів: позаорганізаційні і внутрішньоорганізаційні.

Позаорганізаційні кейси переважно мають справу з аналізом і з'ясуванням стану оточення організації, її зовнішнього середовища. Тому в таких кейсах докладно описуються проблеми навколо організації (екологія, закони, реформи тощо); їх легко відрізнити від інших кейсів у зв'язку з відсутністю глибоких матеріалів про саму організацію. Джерелами кейса є «бібліотечні» матеріали з газет, журналів і звітів.

У внутрішньоорганізаційних кейсах упор робиться на факти і події всередині ділової організації. Такі кейси використовуються в курсах з організаційно-управлінських проблем і з «людських» відносин.

Ситуація, закладена в кейс, являє собою деякий стан соціальної реальності, у яку потрапляють діючі особи. Конкретизація поняття «стан» можлива на основі таких явищ, як потреба, вибір, криза, конфлікт, боротьба й інновація (табл. 7.2).

Таблиця 7.2 – Характеристика стану ситуацій, закладених у кейс

Вид явища, що визначає ситуацію	Характеристика цього явища
Потреба	Загострений нестаток, задоволення якого стримується деякими факторами
Вибір	Необхідність обрати одну альтернативу з декількох
Криза	Різке погіршення стану справ у тій або іншій системі аж до її руйнування
Конфлікт	Спостерігається прагнення протилежних сторін заволодіти обмеженим ресурсом
Боротьба	Йде протистояння сторін у відповідності зі своїми стратегіями і тактиками
Інновація	Поява нововведення, що змінює звичний уклад життя

Кейс можна розглядати з позиції проблеми, конфлікту, ролей, подій, діяльності і часу.

Відповідно можна говорити про різноманітні структури кейса: про проблемний, конфліктогенний, рольовий, подійний, діяльнісний і часовий його аспекти. Дані аспекти кейса представлені в табл. 7.3.

Таблиця 7.3 – Різноманітні структури кейсів

Аспект кейса	Характеристика аспекту
Проблемний	В основі кейса лежить одна або кілька реальних проблем суспільства, яких стосуються корінні інтереси учасників кейса, що потребують вирішення
Конфліктогенний	Гострота проблеми переростає в конфлікт між діючими особами, або у внутрішній особистісний конфлікт головного героя
Рольовий	У ситуації, що розвивається, відбувається виконання героями кейса деяких ролей
Подійний	Кейс являє собою деяку сукупність подій, що розвиваються
Діяльнісний	Разом з виконанням ролей здійснюється діяльність учасників
Часовий	Кейс являє собою процес, що розвивається в часі
Просторовий	Кейс являє собою процес, що розвивається в просторі

Гарний кейс повинен задовольняти наступним вимогам:

• відповідати чітко поставленій мети створення;

• мати відповідний рівень труднощів;

• ілюструвати кілька аспектів реального життя;

• не застарівати занадто швидко;

• мати національне фарбування;

• ілюструвати типові ситуації;

• розвивати аналітичне мислення;

• провокувати дискусію.

Розглядаючи сутність кейс-методу, можна виділити наступні його ознаки, що дозволяють відрізнити аналіз ситуацій від інших методів навчання:

• наявність моделі соціально-економічної системи, стан якої розглядається в деякий дискретний момент часу;

• колективне вироблення рішень;

• багатоальтернативність рішень: спостерігається принципова відсутність єдиного рішення, приходиться мати справу зі спектром оптимальних рішень;

• єдина мета при виробленні рішень;

• наявність системи групового оцінювання діяльності;

• наявність керованої емоційної напруги студентів.

Кейс-метод у такий спосіб стає найбільш близьким до ігрових методів: до ділової, рольової й імітаційної ігор. Істотна відмінність кейс-методу від ігор полягає в тім, що гра не обмежується загальною моделлю системи - вона припускає вироблення відповідних їй елементів: стратегій поведінки, системи ролей, стимулів тощо. Гра являє собою динамічне явище, а кейс-метод може здійснюватися стосовно статичних ситуацій, позбавлених вираженої часової динаміки.

Кейс-метод спирається на сукупність наступних дидактичних принципів:

• індивідуальний підхід до кожного студента, врахування його потреб і стилю навчання, що припускає збір максимуму інформації про студентів до занять;

• максимальне надання свободи в навчанні (можливість вибору викладача, дисциплін, форми навчання, типу задач і способу їх виконання);

• забезпечення студентів достатньою кількістю наочних матеріалів, що стосуються задач (друковані статті, відео-, аудіокасети і CD-диски, продукція компаній, діяльність яких аналізується);

• не завантажувати студента великим обсягом теоретичного матеріалу, концентруватися лише на основних положеннях;

• можливість активного співробітництва викладача і студента, що може в будь-який час звернутися до нього;

• формування у студентів навичок самоменеджменту, вміння працювати з інформацією;

• акцентування уваги на розвитку сильних сторін студента.

Кейс-метод можна представити як складну систему, у яку інтегровані інші, більш прості методи пізнання. У нього входять моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, класифікації, ігрові методи; всі вони виконують в кейс-методі свої ролі (табл. 7.4).

Таблиця 7.4 – Характеристика методів, інтегрованих в кейс-метод

Метод, інтегрований у кейс-метод	Характеристика його ролі в кейсі-методі
Моделювання	Побудова моделі ситуації
Системний аналіз	Системне представлення й аналіз ситуації
Уявний експеримент	Спосіб одержання знання про ситуації за допомогою її уявного перетворення
Методи опису	Створення опису ситуації
Проблемний метод	Представлення проблеми, що лежить в основі ситуації
Метод класифікації	Створення упорядкованих переліків властивостей, сторін, що складають ситуації
Ігрові методи	Представлення варіантів поведінки героїв ситуації
«Мозкова атака»	Генерування ідей щодо ситуації
Дискусія	Обмін поглядами з приводу проблеми і шляхів її рішення

Діяльність викладача при використанні кейс-методу включає дві фази.

Перша фаза являє собою складну творчу роботу зі створення кейса і питань для його аналізу. Вона здійснюється за межами аудиторії і містить у собі науково-дослідну, методичну і діяльність викладача, що конструює.

Можна виділити 5 етапів створення нового кейсу:

1. пошук джерела кейса;

2. збір даних для кейса;

3. макетування змісту кейса;

4. апробація кейса в аудиторії;

5. забезпечення життєвого циклу кейса.

Друга фаза містить у собі діяльність викладача в аудиторії, де він виступає з вступним і заключним словом, організує малі групи і дискусію, підтримує діловий настрій в аудиторії, оцінює внесок студентів в аналіз ситуації.

Робота студента над кейсом також складається з двох фаз, що відповідають етапам роботи: домашньої роботи над кейсом, роботи в малій групі й участі в дискусії.

Перша фаза роботи охоплює самостійну підготовчу роботу поза аудиторією. Кейс у цьому випадку виступає для студента трохи нетиповим, домашнім завданням, яке він повинен виконати. У загальному вигляді рекомендується така послідовність підготовчої домашньої роботи: ознайомлення з текстом, визначення очевидних проблем даної ситуації і класифікація отриманої для аналізу інформації. Перше читання — це прочитання кейса «по діагоналі», для знайомства і загального визначення ключової проблеми, щоб охопити основне, визначитися з тією ситуацією, що представлена в кейсі. Потім йде уважне прочитання кейса з виділенням ключових фактів. Передбачається, що в ході другого читання студенти повинні «докопатися» до проблеми. Тут важливо уважно переглянути схеми і таблиці, щоб побачити те, чого не пояснив текст.

Друга фаза - це самостійна робота студента в аудиторії, що містить у собі самостійну пізнавальну діяльність і участь у колективній розумовій діяльності малої групи і групи в цілому.

Обов'язок викладача полягає в тому, щоб мотивувати інтерес студентів до предмета: створювати такий клімат в аудиторії, що стимулює студентів ділитися власними ідеями, знаннями і досвідом і брати участь в аналітичному процесі. Обов'язок же студента полягає в тому, щоб привносити в навчальний процес свою активну увагу й участь. Студент повинен відчувати особисту відповідальність за своє навчання, те, що він не одержить без праці необхідне йому знання.

Разом з тим у викладача і студентів загальна мета: створити в аудиторії таке середовище, у якій студенти могли б розвити ті навички пізнання і поведінки, що будуть необхідні їм для вирішення проблем, а викладачі могли б найбільш ефективно використовувати свій інтелектуальний потенціал для досягнення освітнього ефекту.

Презентація, або представлення результатів аналізу кейса і його складових, виступає дуже важливим і далеко не формальним аспектом кейс-методу. Справа в тому, що вміння привселюдно представити інтелектуальний продукт, добре його прорекламувати, показати його переваги і можливі напрямки ефективного використання, а також вистояти під шквалом критики, представляється дуже цінною інтегральною якістю сучасного фахівця.

Презентація висвітлює багато глибинних якостей особистості: волю, переконаність, цілеспрямованість, гідність і т.п. Разом з тим вона виробляє навички публічного спілкування, формування свого власного іміджу. Розрізняють декілька видів презентацій кейсів:

• Публічна презентація припускає представлення рішень кейсів в підгрупах і групі. Вона максимально виробляє навички публічної діяльності.

• Непублічна презентація менш ефективна, але навчальна роль її досить велика. Найчастіше вона виступає у виді підготовки звіту з виконання завдання. Тут стимулюються такі якості, як уміння підготувати текст, точно й акуратно скласти звіт, не припуститися помилок в розрахунках тощо.

• Індивідуальна презентація формує відповідальність, зібраність, волю.

• Групова презентація формує аналітичні здібності, уміння узагальнювати матеріал, системно бачити проект.

• Викладацька презентація, коли викладач представляє кейс перед студентами, намагаючись зацікавити їх, або презентує результати роботи групи в цілому, якщо робота над кейсом була тривалою, що дозволяє студентам системно представити складну систему. Задача такої презентації полягає в досягненні простоти і зрозумілості.

• Проміжна презентація пов'язана з представленням проміжного результату, впливає на бали, що набираються студентами, активність.

• Кінцева презентація дає готове рішення і визначає кінцеву оцінку студента за аналіз кейсу.

Проблемою навчання за допомогою застосування кейс-методу є оцінювання студентів.