2. Проблемне навчання у початкових школі

І.Я. Лернер, О.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін, В.Оконь та ін. – суть проблемного навчання.

Проблемне навчання це:

- це навчання, при якому учні отримують знання не в готовому вигляді, а шляхом самостійного дослідження.

- «створення ланцюга проблемних ситуацій і управління діяльністю учні по самостійному розв’язанню навчальних проблем становить суть процесу проблемного навчання» (Махмутов М.І.)

- це навчання, що ґрунтується на управлінні процесом самостійного розв’язання учнями практичних чи теоретичних завдань (В. Оконь).

Проблемні методи відображають різний рівень пізнавальної активності і самостійності учнів у навчанні, узагальнену характеристику їх структури.

Відносяться Класифікація методів за ступенем самостійності мислення:

1.Метод проблемного викладу знань вчителем.

2.Частково–пошуковий метод навчання.

Кожен з цих методів проявляється у словесній, наочній і практичних формі. Початковим моментом мислительного процесу є проблемна ситуація. Мислити людина починає тоді, коли у неї з’являється потреба щось зрозуміти. (С.Л. Рубінштейн). Стан інтелектуального утруднення.

Проблемна ситуація – ситуація інтелектуального утруднення учня в момент, коли він усвідомлює трудність, шляхи подолання якої йому невідомі, усвідомлює недостатність своїх знань, що є у нього для розв’язання цієї трудності, коли у нього виникає пізнавальна потреба, що спонукає до активної, самостійної, пошукової діяльності.

Структура проблемної ситуації:

- пізнавальна потреба в нових знаннях, що спонукає до інтелектуальної діяльності;

- невідоме – знання чи спосіб дій, що повинно бути розкрито в проблемній ситуації;

- інтелектуальні можливості учнів, минулий досвід, творчі здібності, що необхідні для виконання завдання, аналіз умов і відкриття невідомого.

Проблема – це проблемна ситуація, яку учень прийняв до розв’язання на ґрунті засобів що він має (знання, уміння, досвід пошукової роботи).

Для виникнення проблемної ситуації необхідні:

• достатній об’єм знань в учнів;

• завдання (проблема) повинно бути не надто важким, але і не надто легким.

Навчальна проблема – це проблемна ситуація, яку учень почав розв’язувати.

Прийоми створення проблемних ситуацій:

1. Постановка теоретичного завдання.

Приклад: Чому зразу ж після іменника вивчаємо прикметник, а не іншу частину мови?

2. Постановка практичного завдання.

Приклад: Чи можна носити воду в решеті? Урок «Природознавства», тема: «Ґрунт» (дослід: властивості ґрунту, ґрунт кинути у склянку з водою). «Звідки бульбашки у воді?»

3. Проблемний виклад матеріалу.

Приклад: Множення двозначного числа на однозначне.

4. Висловлення оціночних суджень, ставлення до навчального матеріалу.

Приклад: Читання 4 кл. «Кого Я. М. Стельмах назвав нахабою в своєму оповіданні «Нахаба»?.

Такі ситуації часто створюються на уроках читання, коли треба висловити своє ставлення до вчинку героя твору, розкрити своє розуміння слів персонажу чи автора, пояснити прислів’я.

5. Попереднє домашнє завдання.

Приклад: спостереження за пророщуванням насіння.

Форми дій вчителя:

- створення проблемної ситуації;

- формування проблем і гіпотез;

- керівництво процесом формування проблем і висунення гіпотез учнями;

- керівництво пошуками учнями способів розв’язання проблем і способів перевірки правильності їх розв’язання;

- організація роботи по систематизації, узагальненню і застосуванню самостійно набутих знань в ході розв’язання проблеми.

Елементи управління пошуковою розумовою діяльністю учнів, що спрямована на відкриття невідомого в процесі проблемного навчання.

Дії учнів мають пошуковий і дослідницький характер:

- аналіз проблемної ситуації;

- формування проблем чи усвідомлення і прийняття проблеми, що сформульована вчителем;

- пошук найбільш раціональних способів розв’язання проблем, що адекватні засвоєним знанням;

- пошук відповідних способів перевірки правильності цих рішень;

- включення самостійно набутих знань в систему вже набутих і застосування в навчанні і житті.

Сутність самостійного мислення і дій учнів різна в залежності від того, яку участь беруть учні в формуванні проблеми, у висуненні гіпотез, у розв’язанні проблем і перевірці правильності їх розв’язання.

Менша самостійність – коли проблему перед учнями ставить вчитель, спрямовує на неї учнів, сам їх розв’язує.

Самостійність зростає – вчитель сформулював проблему, спонукає учнів до висунення гіпотез, залучає їх до спільного пошуку способів розв’язання проблеми, перевірки правильності цього рішення.

Висока самостійність – учні самі формулюють проблему, раціональними способами розв’язують її, перевіряють правильність висновків і узагальнень. Керівна роль належить вчителю.

Недоліки:

- забирає багато часу;

- ускладнює засвоєння учнями знань.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: СКЛАСТИ ТАБЛИЦЮ «ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНОГО ТА ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ».

Таблиця 1.1