2. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою. План

1. Інтерактивні методи навчання.

2. Проблемне навчання у початковій школі.

3. Основи програмованого навчання. Можливості програмованого навчання у початковій школі.

4. Перспективи розвитку і використання програмованого навчання. Комп’ютерізація навчання.

5. Проблема вибору методів навчання, комплексного їх застосування.

Ключові поняття

Список рекомендованої літератури

2. Виклад лекційного матеріалу

1. Інтерактивні методи навчання

Сучасна система освіти видається більшості педагогів настільки зрозумілою, що відкриття й висновки психологів або соціологів у цій галузі інколи виявляються несподіваними й викликають подив і супротив. Подібну реакцію викликала з-посеред учителів-учасників наших семінарів стаття російського дослідника О. Звєрєва «10 і 90 – нова статистика інтелекту» (1997). Дослідження, описане в статті, починалося зі звичайного експерименту. Американські соціологи звернулися до молодих людей з різних країн, які нещодавно закінчили школу, з низкою запитань з різних предметів. Виявилося, що в середньому лише 10 % опитаних правильно відповіли на всі запитання. Результат цього дослідження спонука в іншого російського педагога М. Балабана дійти дивного для вчителів висновку: школа, незалежно від того, у якій країні вона знаходиться, успішно навчає лише одного з десяти своїх учнів.

Можна захоплюватися видовищними уроками, радіти своїм успіхам, педагогічним відкриттям, підраховувати кількість учасників і переможців олімпіад на різних рівнях, проте ефективність педагогічної діяльності вчителя середньої школи визначається тими самими 10 % учнів, які засвоюють увесь матеріал. Пояснення цього факту дуже просте: «тільки 10 % людей здатні вчитися з книгою в руках».

Іншими словами, лише для 10 % учнів методи, використовувані в традиційній школі, є прийнятними. Решта 90 % учнів також здатні вчитися, але не з книгою в руках, а по-іншому: «своїми вчинками, реальними справами, всіма органами чуття». Результати цього та багатьох інших досліджень призводять до висновку, що навчання має будуватися інакше, по-іншому, таким чином, щоб усі учні могли вчитися. Один з варіантів організації навчального процесу – використання в діяльності педагога технології інтерактивного навчання.

Інтерактивні технології - це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Слово “інтерактив" походить від англійського слова “interact”. “Inter” - це взаємний, “act” - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною).

Суть інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання – це діалогове навчання, яке заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

Воно передбачає:

• постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу – учасників процесу навчання;

• вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем;

• рівноправність учителя й учнів як суб'єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

• створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

• формування у молодших школярів як предметних, так і загально-навчальних компетентностей;

• надання можливості кожному учню розуміти і рефлексувати з приводу того, що він знає і думає;

• вироблення життєвих цінностей;

• створення атмосфери співпраці, взаємодії;

• розвиток комунікативних якостей і здібностей;

• створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.

Інтерактивне навчання передбачає: моделювання життєвих ситуацій; вирішення творчих завдань; використання розминок (енергізаторів); використання рольових ігор; спільне розв'язання проблем тощо.

ПИТАННЯ: ЩО Ж ДАЄ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ РІЗНИМ СУБ'ЄКТАМ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ?

Для кожного конкретного учня:

• усвідомлення залучення до спільної праці;

• розвиток особистісної рефлексії;

• становлення активної, суб'єктної позиції у навчальній (чи іншій діяльності).

Для навчальної мікрогрупи:

• розвиток навичок спілкування і взаємодії у малій групі;

• формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи;

• заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей залежно від ситуації;

• прийняття морально-етичних норм і правил спільної діяльності.

Для учнівського класу:

• формування класного колективу як групової спільноти;

• підвищення пізнавальної активності учнів класу;

• розвиток навичок аналізу і самоаналізу в процесі групової рефлексії.

Для зв'язку «клас – учитель»:

• нестандартна побудова навчального процесу;

• багатомірне засвоєння навчального матеріалу;

• формування мотиваційної готовності до міжособистісної взаємодії у навчальних та позанавчальних ситуаціях.

Класифікація інтерактивних методів навчання

В основу класифікації інтерактивних методів навчання науковцями покладені ті чи інші ознаки цих методів.

Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності:

• фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);

• соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);

• пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

• колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи – вчуся», «ажурна пилка» та ін.);

• ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація та ін.);

• опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо).

М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія – діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:

• інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»);

• пізнавальні («Від А до Я»);

• мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»);

• регулятивні («Виробимо правила»).

Учителю на замітку

Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почуватися безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Навчання разом дає дітям відчуття суттєвої емоційної та інтелектуальної підтримки. Це відчуття допомагає високо піднятися за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.