1. Стратегічне управління організації.

Стратегія - це результат аналізу сильних і слабких сторін організації, а також визначення можливостей та перешкод її розвитку.

Стратегічне управління організації ґрунтується на таких положеннях:

1. Організації (фірми) є складними соціально-економічними системами, які характеризуються рядом особливостей:

• організації створюються для досягнення певної мети (наявність певних ресурсів та їх перетворення в матеріальні блага (і послуги));

• порівняння витрат на виробництво і використання товару (послуги) з результатами діяльності;

• складність внутрішнього середовища організації (велика кількість елементів, наявність взаємозв'язків між ними, імовірнісний характер взаємозв'язків та ін.); • багатокритеріальність завдань управління;

• велика динамічність, що протікають в її системі процесів;

• неможливість формалізації багатьох задач управління організаціями;

• обов'язковість розвитку і мінливість критеріїв розвитку;

• необхідність управління організаціями, для чого створюється спеціальний орган управління, який має певну функціональну та організаційну структуру, систему затверджених норм поведінки і форм контролю за їх дотриманням та т.д.

2. Організації є відкритими системами, на які впливають численні фактори зовнішнього середовища. Тому ефективність організації та її стратегії значною мірою буде визначатися її адаптивними можливостями.

Для розуміння роботи адаптивного механізму виділяють основні компоненти фірм:

• пред'являються потреби в товарах (або послугах), для задоволення яких створюються організації;

• цілі та стратегії;

• ресурси;

• процес (способи перетворення ресурсів в продукти);

• результати;

• середу (внутрішня або зовнішня).

3. Стратегії організацій багато в чому унікальні, тому універсальних рішень, придатних для всіх випадків немає. Відсутні і «стандартні» набори правил і порядку рішень стратегічних завдань.

В основі стратегічного ринкового управління лежить припущення про те, що зовнішня середа динамічно розвивається і, в цих умовах, циклічне планування не застосовується. Для того, щоб справитися зі стратегічними сюрпризами у вигляді несподіваних загроз і можливостей, стратегічні рішення повинні прийматися швидко і незалежно від циклічного планування.

Найважливішими складовими частинами розробки ринкової економічної стратегії фірми є:

Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища організації;

- Аналіз купівельного попиту;

- Аналіз конкурентів.

Організація повинна проаналізувати середовище, в якому вона функціонує, для виявлення сприятливих можливостей і щоб уникнути погроз. Це дуже складний процес, що вимагає відстеження, що відбуваються в середовищі процесів, оцінки факторів і встановлення зв'язку між факторами і тими сильними і слабкими сторонами, а також можливостями і погрозами, що укладені в зовнішньому середовищі. Організація вивчає середовище, щоб забезпечити успішне просування до встановлених цілей. Тому в структурі процесу стратегічного управління, слідом за аналізом середовища, слід вироблення місії організації, і встановлення для неї цілей.