- •1. Виникнення, формування та розвиток охорони праці.
- •3. Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
- •5. Поняття та функції охорони праці як навчальної дисципліни.
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •7. Конституція України, як ключовий нормативний акт з охорони праці.
- •8. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці», як спеціальні законодавчі акти, присвячені регулюванню охорони праці. Їх характеристика та співвідношення.
- •9. Загальний аналіз законів та підзаконних нормативних актів з охорони праці.
- •10. Роль колективного договору, як локального нормативно-правового акту, в забезпеченні охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •11. Характеристика локальних актів роботодавця, присвячених регулюванню охороні праці.
- •12. Права та обов’язки роботодавця в сфері забезпечення охорони праці.
- •13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
- •15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.
- •16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.
- •17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.
- •18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.
- •19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.
- •20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці
- •21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці
- •22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.
- •23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.
- •24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.
- •26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •39. Іі. Розслідування нещасних випадків
- •40. Правове регулювання розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •41. Поняття, ознаки та порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •2)Розслідуванню підлягають нещасні випадки невиробничого характеру, тобто не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми які призвели до ушкодження здоровя або смерті потерпілих;
- •42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
- •44. Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу та часу відпочинку.
- •1.Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу
- •45. Правовий статус неповнолітніх в трудових відносинах.
- •46. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.
- •48. Загальна характеристика Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- •50. Загальна характеристика здійснення державного нагляду за охороною праці
- •52. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері забезпечення охорони праці.
- •53. Компетенція органів прокуратури, щодо здійснення нагляду за дотриманням охорони праці.
- •54. Повноваження профспілок та трудового колективу в частині здійснення контролю за станом охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
- •56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
- •57. Дисциплінарна відповідальність в сфері охорони праці.
- •58.Адміністративна відповідальність в сфері охорони праці.
- •59.Кримінальна відповідальність в сфері охорони праці.
- •60. Цивільно-правова відповідальність роботодавців в сфері охорони праці. Відшкодування моральної шкоди працівнику при настанні нещасного випадку на виробництві.
13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Працівник зобов'язаний:
дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
14. Порядок створення і повноваження служби охорони праці в юридичній особі. Створення служби охорони праці. Згідно зі ст. 15 Закону «Про охорону праці» така служба обов'язково повинна бути створена на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб у відповідності з Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженому наказом Держкомітету з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 р. № 255. На підставі цього документа також має бути розроблено Положення про службу охорони праці цього підприємства, визначено структуру такої служби, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників. Крім того, повинні бути затверджені посадові інструкції посадових осіб служби, що визначають їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій.
На підприємствах з кількістю працівників менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. А на підприємствах з кількістю працівників менше 20 для виконання функцій служби охорони праці можуть на договірних засадах залучатися сторонні фахівці, які мають не менше трьох років виробничого стажу і пройшли навчання з охорони праці.
Повноваження служби охорони праці
Служба охорони праці на підприємстві покликана також контролювати дотриманням вимог роботодавцем законодавства з охорони праці, тому має право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків і отримувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Припис складається у двох примірниках, один з яких видається керівнику робіт, об'єкта, цеху, другий залишається і реєструється в службі охорони праці і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в отриманні припису, спеціаліст охорони праці направляє відповідне подання на ім'я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю.
Також служба охорони праці має право: