
- •1. Виникнення, формування та розвиток охорони праці.
- •3. Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
- •5. Поняття та функції охорони праці як навчальної дисципліни.
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •7. Конституція України, як ключовий нормативний акт з охорони праці.
- •8. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці», як спеціальні законодавчі акти, присвячені регулюванню охорони праці. Їх характеристика та співвідношення.
- •9. Загальний аналіз законів та підзаконних нормативних актів з охорони праці.
- •10. Роль колективного договору, як локального нормативно-правового акту, в забезпеченні охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •11. Характеристика локальних актів роботодавця, присвячених регулюванню охороні праці.
- •12. Права та обов’язки роботодавця в сфері забезпечення охорони праці.
- •13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
- •15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.
- •16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.
- •17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.
- •18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.
- •19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.
- •20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці
- •21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці
- •22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.
- •23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.
- •24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.
- •26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •39. Іі. Розслідування нещасних випадків
- •40. Правове регулювання розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •41. Поняття, ознаки та порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •2)Розслідуванню підлягають нещасні випадки невиробничого характеру, тобто не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми які призвели до ушкодження здоровя або смерті потерпілих;
- •42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
- •44. Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу та часу відпочинку.
- •1.Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу
- •45. Правовий статус неповнолітніх в трудових відносинах.
- •46. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.
- •48. Загальна характеристика Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- •50. Загальна характеристика здійснення державного нагляду за охороною праці
- •52. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері забезпечення охорони праці.
- •53. Компетенція органів прокуратури, щодо здійснення нагляду за дотриманням охорони праці.
- •54. Повноваження профспілок та трудового колективу в частині здійснення контролю за станом охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
- •56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
- •57. Дисциплінарна відповідальність в сфері охорони праці.
- •58.Адміністративна відповідальність в сфері охорони праці.
- •59.Кримінальна відповідальність в сфері охорони праці.
- •60. Цивільно-правова відповідальність роботодавців в сфері охорони праці. Відшкодування моральної шкоди працівнику при настанні нещасного випадку на виробництві.
4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
За своєю сутністю охорона праці є турботою про людину у процесі її праці, охороною працездатності людини. Працездатність – якість, яка дозволяє працівнику виконувати свою трудову функцію. Працездатність у трудовому праві прийнято розглядати як фактичну основу юридичної здатності фізичної особи бути учасником трудових правовідносин (основа трудової правосуб’єктності). Реалізація працівником його трудових прав та обов’язків, по суті, — юридична форма реалізації його працездатності.
Легальне визначення охорони праці закріплене у ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (нова редакція від 21 листопада 2002 р.). Поняття охорони праці розглядається і як один із основних принципів трудового права — забезпечення належних, безпечних здорових умов праці.
Важливо звернути увагу на співвідношення понять охорона праці, охорона здоров’я та соціальний захист працівників. Охорона праці, здоров’я та соціальний захист створюють основу соціальних прав особи.
Охорона праці розглядається і як особлива чи спеціальна система охоронних заходів. Охорона праці забезпечує захист працівника від несприятливого впливу виробничого середовища.
Право на охорону здоров’я є більш широким поняттям: за колом суб’єктів (поширюється на всіх громадян); за оцінкою факторів впливу на здоров’я (наприклад, факторів техногенного характеру); за завданнями регулювання.
Право на соціальний захист включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника та інші права у випадках, передбачених законом.
Зміст охорони праці слід розглядати в загальносоціальному та інших аспектах: технічному, економічному, медико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному.
Загальносоціальний аспект охорони праці передбачає захист людини, пріоритету життя і здоров’я працівників у процесі виробничої та трудової діяльності (ст. 4 Закону України «Про охорону праці»).
Юридичний аспект охорони праці полягає в забезпеченні прав працівника на життя, охорону здоров’я. Охорона праці є правовим інститутом, що має міжгалузевий характер. Норми цього інституту захищають інтереси таких суб’єктів:
роботодавців;
працівників, які перебувають з роботодавцем у трудових відносинах;
членів кооперативів, які беруть участь у виробничій діяльності кооперативу;
студентів освітніх установ, які проходять виробничу практику;
громадян, які відбувають покарання за вироком суду у період їхньої роботи. Охорона праці будується на певних принципах (ст. 4 Закону України «Проохорону праці»). До їх числа відносяться: пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці та інші.
Загальним об’єктом охорони праці є працездатність (спеціальна якість працюючої особи). Поняття працездатності визначають як сукупність фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей, які дозволяють особі регулярно працювати, виробляючи матеріальні чи духовні блага.
Для трудового права важливе значення має оцінка професійної працездатності людини, яка передбачає визначення виду та міри її реалізації у трудових відносинах (якісну характеристику здатності до певного виду діяльності та кількісну характеристику допустимих обсягів навантаження). Такий підхід дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників певні види трудової діяльності чи зменшити трудове навантаження.
Обмеження виконання певних видів трудової діяльності реалізуються при прийнятті на роботу та у процесі здійснення трудової діяльності за наслідками медичних оглядів (ст.ст. 5-6 Закону України «Про охорону праці»).
Обмеження трудового навантаження проявляється у встановленні для працівників полегшених умов праці, пільгового режиму праці та відпочинку, заборони та обмеження щодо залучення працівників до надурочних робіт та нічної роботи, виконання робіт за сумісництвом, направлення у відрядження.
Міжгалузевий інститут охорони праці – цілісна система норм різної галузевої приналежності, регулюючих спеціальні заходи щодо охорони здоров’я зайнятих у сфері праці від надмірного чи несприятливого впливу виробничих факторів на їх працездатність.
Держава здійснює державне управління охороною праці (ст.ст. 31-37 Закону України «Про охорону праці») та організує державний нагляд за охороною праці (ст.ст. 38-42 Закону України «Про охорону праці»), а також обов’язкове та добровільне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. У галузевому аспекті охорона праці розглядається у широкому та вузькому розумінні.
Охорона праці (у широкому розумінні) – трудове право в цілому, тому що його норми захищають головним чином права та інтереси працівників.
Охорона праці (у вузькому розумінні) – норми інституту охорони праці, які містяться в різних джерелах права. Правові норми з охорони праці як самостійний інститут трудового права складаються з груп норм, що між собою тісно взаємопов’язані:
норми, що містять вимоги щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці, попередження виробничого травматизму, загальних та професійних захворювань;
норми, що гарантують право працівника на працю в умовах, які відповідають вимогам безпеки та гігієни, а також захист працівника у випадку його каліцтва чи захворювання у період роботи, а також його каліцтва та захворювання, які пов’язані з виконанням трудових обов’язків;
норми, що забезпечують участь працівників та професійних спілок у встановленні умов праці;
норми, що забезпечують здійснення нагляду та контролю за реалізацією вимог у сфері охорони праці;
норми, що визначають відповідальність за порушення у сфері охорони праці.
Охорона праці має соціальне, економічне та правове значення. Правове значення полягає у тому, що:
сприяє роботі за працездатністю, враховуючи особливості жіночого організму, особливості праці підлітків, осіб зі зниженою працездатністю, інвалідів;
реалізує суб’єктивне право працівників на всебічну охорону праці та обов’язок роботодавця щодо забезпечення цього права;
є елементом трудового правовідношення, а прийняття на роботу здійснюється з урахуванням умов праці.