
- •1. Виникнення, формування та розвиток охорони праці.
- •3. Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
- •5. Поняття та функції охорони праці як навчальної дисципліни.
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •7. Конституція України, як ключовий нормативний акт з охорони праці.
- •8. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці», як спеціальні законодавчі акти, присвячені регулюванню охорони праці. Їх характеристика та співвідношення.
- •9. Загальний аналіз законів та підзаконних нормативних актів з охорони праці.
- •10. Роль колективного договору, як локального нормативно-правового акту, в забезпеченні охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •11. Характеристика локальних актів роботодавця, присвячених регулюванню охороні праці.
- •12. Права та обов’язки роботодавця в сфері забезпечення охорони праці.
- •13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
- •15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.
- •16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.
- •17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.
- •18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.
- •19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.
- •20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці
- •21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці
- •22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.
- •23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.
- •24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.
- •26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •39. Іі. Розслідування нещасних випадків
- •40. Правове регулювання розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •41. Поняття, ознаки та порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •2)Розслідуванню підлягають нещасні випадки невиробничого характеру, тобто не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми які призвели до ушкодження здоровя або смерті потерпілих;
- •42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
- •44. Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу та часу відпочинку.
- •1.Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу
- •45. Правовий статус неповнолітніх в трудових відносинах.
- •46. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.
- •48. Загальна характеристика Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- •50. Загальна характеристика здійснення державного нагляду за охороною праці
- •52. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері забезпечення охорони праці.
- •53. Компетенція органів прокуратури, щодо здійснення нагляду за дотриманням охорони праці.
- •54. Повноваження профспілок та трудового колективу в частині здійснення контролю за станом охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
- •56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
- •57. Дисциплінарна відповідальність в сфері охорони праці.
- •58.Адміністративна відповідальність в сфері охорони праці.
- •59.Кримінальна відповідальність в сфері охорони праці.
- •60. Цивільно-правова відповідальність роботодавців в сфері охорони праці. Відшкодування моральної шкоди працівнику при настанні нещасного випадку на виробництві.
55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
Юридична відповідальність за трудовим правом наступає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Однак не слід вважати винним невиконання чи неналежне виконання обов'язків з причин, що не залежать від працівника (наприклад, при відсутності необхідних матеріалів, при недостатній кваліфікації працівника чи його непрацездатності, у випадку крайньої необхідності та ін.).
За наявності одного трудового правопорушення у системі трудового права можна виділити два самостійні види юридичної відповідальності: дисциплінарну та матеріальну. Вони відрізняються за правовим змістом, юридичними наслідками, процедурою застосування стягнень, але, як було відзначено, в обох випадках суб'єктом є працівник.
Виділяють такі відмінності дисциплінарної та матеріальної відповідальності:
На відміну від дисциплінарної матеріальна відповідальність має двосторонній характер, оскільки і працівник, і роботодавець можуть бути суб'єктами такої відповідальності. Двосторонній характер матеріальної відповідальності вперше за трудовим правом обґрунтував П. Р. Стависький1.
Метою матеріальної відповідальності є відшкодування (компенсація) завданої шкоди, а дисциплінарної — забезпечення трудової дисципліни. Тому на відміну від дисциплінарної відповідальності працівник може бути притягнений до матеріальної відповідальності не за будь-яке винне протиправне невиконання трудової дисципліни, а лише за те, в результаті якого була завдана майнова шкода роботодавцю.
3.Метою дисциплінарної відповідальності є покарання працівника, а відтак вона може бути замінена іншими заходами впливу. Доцільність її застосування визначається самим роботодавцем. Заходи матеріальної відповідальності є правовідновлюючими, а тому не можуть бути замінені якимись іншими заходами і згідно із законом особа, яка завдала шкоди, зобов'язана її відшкодувати.
4.Дисциплінарні стягнення застосовуються лише в порядку, передбаченому КЗпП, та вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів. Обов'язок працівника чи роботодавця щодо відшкодування майнової шкоди може бути реалізований добровільно і без наявності такого акта.
За одне і те саме трудове правопорушення може застосовуватись лише одне (абсолютно або альтернативно визначене) стягнення в межах одного виду юридичної відповідальності. Однак трудове законодавство не забороняє можливості одночасно застосовувати (кумулювати) різні види юридичної відповідальності, якщо їх підставою є трудове правопорушення. Так, наприклад, вчинення працівником розкрадання майна роботодавця, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, може мати наслідком притягнення його до матеріальної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності одночасно.
56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці відповідно до Закону України “Про охорону праці” буває дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.
Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який приймає на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці, у вигляді штрафу. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи спеціально уповноваженого державного органу нагляду за охороною праці – Держгірпромнагляду, а також представники інших державних наглядових органів. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку.
Матеріальна відповідальність охоплює відповідальність як працівника, так і власника об’єкта господарювання. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну об’єкту господарювання через порушення ними покладених на них обов’язків, в тому числі і порушення правил безпеки праці. Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна об’єкту господарювання протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Цю відповідальність, зазвичай, обмежують певною частиною заробітку працівника і вона не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності.
Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа об’єкта господарювання незалежно від форм власності, а також громадянин – власник об’єкта господарювання чи уповноважена ним особа. Кримінальну відповідальність визначають у судовому порядку.