55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.

Юридична відповідальність за трудовим правом наступає неза­лежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Однак не слід вважати винним невиконання чи неналежне вико­нання обов'язків з причин, що не залежать від працівника (наприклад, при відсутності необхідних матеріалів, при недостат­ній кваліфікації працівника чи його непрацездатності, у випад­ку крайньої необхідності та ін.).

За наявності одного трудового правопорушення у систе­мі трудового права можна виділити два самостійні види юридич­ної відповідальності: дисциплінарну та матеріальну. Вони від­різняються за правовим змістом, юридичними наслідками, про­цедурою застосування стягнень, але, як було відзначено, в обох випадках суб'єктом є працівник.

Виділяють такі відмінності дисциплінарної та матеріальної відповідальності:

На відміну від дисциплінарної матеріальна відповідаль­ність має двосторонній характер, оскільки і працівник, і робото­давець можуть бути суб'єктами такої відповідальності. Двосто­ронній характер матеріальної відповідальності вперше за трудо­вим правом обґрунтував П. Р. Стависький1.

Метою матеріальної відповідальності є відшкодування (ком­пенсація) завданої шкоди,  а дисциплінарної —  забезпечення трудової дисципліни. Тому на відміну від дисциплінарної відпо­відальності працівник може бути притягнений до матеріальної відповідальності не за будь-яке винне протиправне невиконання трудової дисципліни, а лише за те, в результаті якого була завда­на майнова шкода роботодавцю.

3.Метою дисциплінарної відповідальності є покарання працівника, а відтак вона може бути замінена іншими заходами впливу. Доцільність її застосування визначається самим роботодавцем. Заходи матеріальної відповідальності є правовідновлюючими, а тому не можуть бути замінені якимись іншими заходами і згідно із законом особа, яка завдала шкоди, зобов'язана її відшкодувати.

4.Дисциплінарні стягнення застосовуються лише в порядку, передбаченому КЗпП, та вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів. Обов'язок працівника чи роботодавця щодо відшкодування майнової шкоди може бути реалізований добровільно і без наявності такого акта.

За одне і те саме трудове правопорушення може застосовуватись лише одне (абсолютно або альтернативно визначене) стяг­нення в межах одного виду юридичної відповідальності. Однак трудове законодавство не забороняє можливості одночасно застосовувати (кумулювати) різні види юридичної відповідальності, якщо їх підставою є трудове правопорушення. Так, наприклад, вчинення працівником розкрадання майна роботодавця, встанов­лене вироком суду, що набрав законної сили, може мати наслід­ком притягнення його до матеріальної, кримінальної та дисцип­лінарної відповідальності одночасно.

56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.

Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці відповідно до Закону України “Про охорону праці” буває дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який приймає на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці, у вигляді штрафу. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи спеціально уповноваженого державного органу нагляду за охороною праці – Держгірпромнагляду, а також представники інших державних наглядових органів. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність охоплює відповідальність як працівника, так і власника об’єкта господарювання. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну об’єкту господарювання через порушення ними покладених на них обов’язків, в тому числі і порушення правил безпеки праці. Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна об’єкту господарювання протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Цю відповідальність, зазвичай, обмежують певною частиною заробітку працівника і вона не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа об’єкта господарювання незалежно від форм власності, а також громадянин – власник об’єкта господарювання чи уповноважена ним особа. Кримінальну відповідальність визначають у судовому порядку.