
- •1. Виникнення, формування та розвиток охорони праці.
- •3. Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
- •5. Поняття та функції охорони праці як навчальної дисципліни.
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •7. Конституція України, як ключовий нормативний акт з охорони праці.
- •8. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці», як спеціальні законодавчі акти, присвячені регулюванню охорони праці. Їх характеристика та співвідношення.
- •9. Загальний аналіз законів та підзаконних нормативних актів з охорони праці.
- •10. Роль колективного договору, як локального нормативно-правового акту, в забезпеченні охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •11. Характеристика локальних актів роботодавця, присвячених регулюванню охороні праці.
- •12. Права та обов’язки роботодавця в сфері забезпечення охорони праці.
- •13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
- •15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.
- •16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.
- •17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.
- •18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.
- •19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.
- •20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці
- •21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці
- •22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.
- •23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.
- •24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.
- •26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •39. Іі. Розслідування нещасних випадків
- •40. Правове регулювання розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •41. Поняття, ознаки та порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •2)Розслідуванню підлягають нещасні випадки невиробничого характеру, тобто не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми які призвели до ушкодження здоровя або смерті потерпілих;
- •42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
- •44. Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу та часу відпочинку.
- •1.Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу
- •45. Правовий статус неповнолітніх в трудових відносинах.
- •46. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.
- •48. Загальна характеристика Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- •50. Загальна характеристика здійснення державного нагляду за охороною праці
- •52. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері забезпечення охорони праці.
- •53. Компетенція органів прокуратури, щодо здійснення нагляду за дотриманням охорони праці.
- •54. Повноваження профспілок та трудового колективу в частині здійснення контролю за станом охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
- •56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
- •57. Дисциплінарна відповідальність в сфері охорони праці.
- •58.Адміністративна відповідальність в сфері охорони праці.
- •59.Кримінальна відповідальність в сфері охорони праці.
- •60. Цивільно-правова відповідальність роботодавців в сфері охорони праці. Відшкодування моральної шкоди працівнику при настанні нещасного випадку на виробництві.
43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
1.Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров'я жінок.
2.Відповідно до ст. 174 КЗпП, ст. 10 ЗУ «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці (Перелік яких встановлено Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок),а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт з санітарного та побутового обслуговування).
Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує чинні граничні для жінок норми. Наказом Міністерства охорони здоровя «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінкам» від 10 грудня 1993 р №241, яким встановлені граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) - 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.
Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг; з підлоги - 175 кг.
3.Залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це зумовлено необхідністю і дозволяється як як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
4.У законодавчих актах про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП). Крім цього, жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижують норми виробітку, норми обслуговування, або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і унеможливлює вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
5.Відповідно до Закону України "Про відпустки" (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 днів після пологів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шести років. Час цих відпусток зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
6.Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (до шести у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду,) років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).