
- •1. Виникнення, формування та розвиток охорони праці.
- •3. Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •4. Загальна характеристика охорони праці як інституту трудового права.
- •5. Поняття та функції охорони праці як навчальної дисципліни.
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •7. Конституція України, як ключовий нормативний акт з охорони праці.
- •8. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці», як спеціальні законодавчі акти, присвячені регулюванню охорони праці. Їх характеристика та співвідношення.
- •9. Загальний аналіз законів та підзаконних нормативних актів з охорони праці.
- •10. Роль колективного договору, як локального нормативно-правового акту, в забезпеченні охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •11. Характеристика локальних актів роботодавця, присвячених регулюванню охороні праці.
- •12. Права та обов’язки роботодавця в сфері забезпечення охорони праці.
- •13. Права та обов’язки працівника щодо забезпечення охорони праці.
- •15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.
- •16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.
- •17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.
- •18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.
- •19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.
- •20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці
- •21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці
- •22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.
- •23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.
- •24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.
- •26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •39. Іі. Розслідування нещасних випадків
- •40. Правове регулювання розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •41. Поняття, ознаки та порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •2)Розслідуванню підлягають нещасні випадки невиробничого характеру, тобто не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми які призвели до ушкодження здоровя або смерті потерпілих;
- •42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- •43. Законодавчі гарантії охорони праці жінок.
- •44. Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу та часу відпочинку.
- •1.Пільги для жінок в частині забезпечення робочого часу
- •45. Правовий статус неповнолітніх в трудових відносинах.
- •46. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.
- •48. Загальна характеристика Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- •50. Загальна характеристика здійснення державного нагляду за охороною праці
- •52. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері забезпечення охорони праці.
- •53. Компетенція органів прокуратури, щодо здійснення нагляду за дотриманням охорони праці.
- •54. Повноваження профспілок та трудового колективу в частині здійснення контролю за станом охорони праці в конкретній юридичній особі.
- •55. Загальна характеристика відповідальності в трудових відносинах.
- •56. Поняття та види відповідальності в сфері охорони праці.
- •57. Дисциплінарна відповідальність в сфері охорони праці.
- •58.Адміністративна відповідальність в сфері охорони праці.
- •59.Кримінальна відповідальність в сфері охорони праці.
- •60. Цивільно-правова відповідальність роботодавців в сфері охорони праці. Відшкодування моральної шкоди працівнику при настанні нещасного випадку на виробництві.
42. Органи, що здійснюють розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року з метою реалізації державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, організації роботи з профілактики травматизму невиробничого характеру затверджено "Порядок розслідування й обліку нещасних випадків невиробничого характеру".
Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.
Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення за встановленою формою:
1)про кожний нещасний випадок - до районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради);
2)про кожний нещасний випадок, що стався внаслідок споживання (користування) нехарчової продукції - до органу державного ринкового нагляду у відповідній сфері відповідальності;
3)про нещасний випадок із смертельним наслідком, пов'язаний із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або під час дорожньо-транспортної пригоди, - прокурору та органу досудового розслідування.
ОРГАНИ ЩО ПРОВОДЯТЬ РОЗСЛІДУВАННЯ
1.Розслідування нещасних випадків із смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасних випадків, які сталися внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або дорожньо-транспортної пригоди, проводиться органом досудового розслідування.
2.Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок (за винятком нещасних випадків із смертельним наслідком) приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку у складі не менш як трьох осіб.
До роботи комісії з розслідування нещасного випадку можуть залучатися представники районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради), Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, організації, де працюють або навчаються потерпілі, організації, на території чи об'єкті якої стався нещасний випадок, а також представники органів охорони здоров'я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії (якщо потерпілий був застрахований).
До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.
3.У разі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси (якщо не надходило повідомлення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок), районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування, та направляє її керівнику копію рішення.
Керівник організації протягом доби з часу надходження рішення про уповноваження її на проведення розслідування призначає комісію у складі не менше трьох осіб.
4.Технічне розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу в побуті, проводиться у порядку, визначеному Держгірпромнаглядом, за участю експертно-технічних центрів, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.