1. Аудит і аудиторство в ринковій економіці.

Аудит – це форма контролю, яка здійснюється незалежними, неупередженими висококваліфікованими фахівцями на підприємствах недержавної форми власності (торгівля, виробництво, комерція).

Аудит здійснює перевірку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств на предмет достовірності, відповідності чинному законодавству, повноти відображення, правильності юридичного та документального оформлення, послідовного та змістовного викладення всіх операцій у бух обліку. На відміну від фінансового контролю (документальна і фактична перевірка), аудит здійснює лише документальні перевірки.

Аудиторська діяльність здійснюється індивідуальними аудиторами та аудиторськими фірмами будь-якої форми власності окрім відкритих АТ та держ підприємств на інших підприємствах-замовниках. Здійснення аудиторського контролю оформлюється документально – аудиторським висновком або заключенням, що є публічною документацією, яка висвітлює стан справ на підприємстві, визначаючи всі недоліки в діяльності підприємства.

Аудиторський висновок, як правило, підтверджує фінансову звітність підприємства і передається для вивчення до ДПС з річними звітами.

2. Світова практика аудиту

Аудит виникає з виникненням власності, коли виникають надлишки виробництва: ремісник наймає незалежних фахівців, які визначають ходову вартість товару, обізнані на попиті, ринку, конкурентоспроможності та інших показниках, які впливають на виробництво.

В свою чергу держава створює окрему посаду „вільний бухгалтер” – це особи, які займаються збором податків, вивчають кількість виробників в даному регіоні, контролюють обсяги їх діяльності, спостерігають за розвитком виробництва. Вони отримують фіксовану ставку від держави, але, маючи досвід, за додаткову платню допомагають виробникам здійснити калькуляцію, усунути порушення з метою уникнення в подальшому додаткових зборів і штрафів. В подальшому вільні бухгалтери відокремлюються в особистих підприємців, яких називають аудиторами. Виникнення аудиту: Англія – 17 ст.; Франція – 17, сер 18ст.; США – 19сь.; Росія, Україна – кінець 20ст.

3. Практика аудиторської діяльності в Україні.

З прийняттям незалежності в 1990р. Виникають недержавні форми власності – звідси необхідність економічного захисту від свавілля держ фіскальних органів.

Багато держ підприємств розпускається, відповідно звільняється великий штат ревізорів, обліковців, економістів. З іншого боку, виникає багато невеликих приватних підприємств, спостерігається ріст бізнесу. По законодавству держава не має права втручатися в приватну діяльність, але повинна здійснювати контроль її результатів. Необізнані підприємці по наслідках діяльності обкладаються великими штрафами, банкрутують – їм на допомогу приходять аудитори, які допомагають організувати діяльність, правильно організувати відобразити її в обліку орієнтуватись в законодавчій сфері, по можливості обходити закони. Це зменшує пені, штрафи, обсяги податків. Частину економії виробник проплачує аудитору за його послуги.

В 90-93 роках обсяги не облікованих виплат аудиторам складали мільйони гривень, тому держава вимушена легалізувати таку діяльність. Готується і 22 квітня 1993р. Приймається закон „Про аудит та аудиторську діяльність”, який в подальшому зазнає змін, прийнятих офіційно 20.02.96р.

В період 90-94рр. Молода українська держава користується міжнародними нормативами та стандартами аудиту на базі яких в 94р. Приймаються Національні стандарти аудиту (НСА):

В 93-94рр. Створюється Аудиторська палата України, яка здійснює функції керуючого і контролюючого органу аудиторської діяльності шляхом підготовки нових кадрів аудиторів, видає ліцензії на право здійснення аудиторської діяльності юридичним особам та сертифікати аудиторів фізичним особам.

Крім того, аудиторська палата має повноваження позбавити таких прав, продовжує роботу по реформуванню закону, розробляє, коригує та приймає нові національні стандарти з урахуванням особливостей української економіки.

На сьогоднішній день існують відділи аудиту при податкових інспекціях, які здійснюють перевірку підприємств зовнішньоекономічної діяльності, підприємств з іноземними інвестиціями та філій, представництв іноземних підприємств на території України.