Социально- экономический, механизм взаимодействия общества и природы. Природопользование и природные ресурсы.

Природокористування - процес експлуатації природних ресурсів з метою задоволення потреб суспільства.

Елементи природи, що використовуються суспільством у виробничій діяльності і є її сировинною й енергетичною базою називають природними ресурсами.

Елементи природи, що впливають на життя й діяльність людей, але не беруть участі в матеріальному виробництві розглядаються як природні умови.

Необхідно зауважити, що чіткого розмежування між природними ресурсами та природними умовами в реальному житті не існує.

Існує три основних чинники розвитку економіки будь-якої країни:

1)Головний - трудові ресурси; 2)засоби виробництва; 3)природні ресурси.

Економіка буде нормально функціонувати, якщо будуть нормально функціонувати її складові. При такому підході, природні умови проживання також включаються у природні ресурси

Таким чином, природні ресурси - елементи й сили природи, що людина використовує або може використовувати для своїх життєвих потреб

Отже природокористування носить соціально-економічний характер і потребує комплексного підходу до його організації.

Ставлення до природного середовища є мірою соціальних і технічних досягнень людського суспільства, характеристикою рівня цивілізації.

Природные ресурсы их классификация. Природні ресурси:

- Вичерпні: Не відновлювані – багатства надр Землі; відносно відновлюванні – ґрунти, дерева великого; відновлювані -рослин. і тварин. світ, деякі види мінеральної сировини.

- Невичерпні: Космічні - сонячна радіація, морські припливи, енергія вітру, енергія Сонця, енергія надр Землі і інш.; Кліматичні, атмосферне повітря; Водні.

- Замінні: усі корисні копалини, енергоресурси.

- Незамінні: атмосферне повітря, вода, генетичний фонд тварин і рослин.

Экономический, эколого – экономический принципы природопользования. Переход к социо-эколого –экономиченскому т.е. рациональному природопользованию.

Домінуючим принципом природокористування донедавна залишався економічний принцип, згідно з якім критерієм ефективності господарської діяльності вважається одержання максимальної економічної вигоди при мінімальних витратах.

еколого-економічний принцип природокористування є одержання максимально можливої економічної вигоди при найменшому шкідливому впливі на природне середовище.

Природокористування повинно базуватися на новому соціоекологічному принципі, при якому критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому зберіганні динамічної рівноваги у геоекосистемах.

Соціоекологічний принцип природокористування потребує переходу від нераціонального екстенсивного природокористування, при якому природозахисні дії спрямовані на боротьбу з негативними наслідками нераціонального природокористування, до раціонального, рівноважного при якому суспільство повинно контролювати природокористування, охорону й зберігання природи й оптимізацію середовища існування людей так, щоб узагалі не виникало конфлікту між суспільством і природою.

Отже, раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства й природи, що забезпечується досягненням компромісу між соціально-економічними потребами суспільства й спроможністю природи задовольнити їх без істотної шкоди для свого нормального функціонування.