9. Холдингова організація об’єднань підприємств

Термін "холдинг" є похідним от англійського – "тримати". У відповідності з британським законодавством холдингом називається компанія А, яка контролює діяльність дочірніх компаній.

Головна компанія може контролювати дочірні підприємства наступними способами.

По-перше, через володіння контрольним пакетом акцій. При цьому контрольний пакет не обов’язково повинен складати 51% акцій дочірнього підприємства. У світовій практиці під контрольним пакетом розуміється будь-яке число акцій, яке забезпечує прийняття потрібного рішення на зборах акціонерів.

По-друге, головна компанія може контролювати діяльність іншого підприємства, якщо між ними укладена угода, згідно якої головна компанія має право давати вказівки, які є обов’язковими для виконання дочірнім підприємством.

По-третє, головна компанія реалізує свої функції контролю, якщо в статуті дочірнього підприємства передбачено, що головна компанія вправі давати йому вказівки відносно виробничо-господарської, фінансової та інвестиційної діяльності.

Засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні" від 15 березня 2006 року та іншими нормативно-правовими актами".

Згідно чинного законодавства, холдингова компанія – публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Основними завданнями, які вирішуються в процесі створення холдингів є:

• створення технологічно взаємозв’язаних виробничих і збутових ланцюгів, що забезпечує безперебійне функціонування всіх включених в нього підприємств і меншу їх залежність від зовнішніх постачальників;

• диверсифікацію бізнесу, коли у холдинг входять різні підприємства, які виробляють різні види продукції чи послуг;

• оптимізація структури управління, в процесі чого керівництво головної компанії може зосереджуватися на розробці і вирішенні стратегічних завдань, які забезпечують перспективних розвиток всієї групи компаній. Виконання поточних рутинних операцій переноситься на рівень дочірніх фірм;

• створення власної сервісної мережі, коли окремі служби підприємств (ремонтні, транспортні, будівельні, збутові і т. п.) реорганізуються і реєструються як окремі юридичні особи, які у централізованому порядку обслуговують всі підприємства, які ходять у холдинг;

• відособлення ліцензованих видів діяльності - аудиторської, страхової, інвестиційної та інших.

• зменшення ризиків і підвищення стійкості бізнесу, коли виконання окремих ризикованих проектів перекладається на дочірні фірми, що підвищує стійкість головної компанії.