Тема 3 Потреби та духовний світ людини. Механізм формування потреб в соціальному середовищі

Біологічна потреба спонукає людину до оволодіння життєвими загальними ресурсами, матеріальна потреба має своїм предметом матеріальні блага, соціальна потреба спонукає людину до оволодіння формами спілкування і зв'язку з іншими людьми. Предметом духовних потреб є предмети духовного виробництва, а так само природа. Предметами духовного виробництва є релігія, філософія, наука, мистецтво, право та ін. Ще предмети духовних потреб називаються духовністю.

Термін “духовність” розглядається як похідна від слова “дух”, яке, у свою чергу, визначається як поняття, що означає нематеріальний початок, на відміну від природного, матеріального. Дух виявляється в духовності, що носить інтелектуальний початок. На відміну від античності в біблійсько-християнській традиції дух розглядається як Бог, що створив за своєю волею світ і людину.

Значне розповсюдження у філософській літературі отримав культурно-антропологічний контекст вживання категорії «духовність» (Л.П. Буєва). Духовність розглядається як характеристика внутрішнього суб'єктивного світу людини, як «духовний світ особи». Головними цінностями є ті, за допомогою яких розв'язуються проблеми значення життя, що встають перед кожною людиною у вигляді вічних питань людства.

Духовність – це проблема отримання значення. Духовний розвиток людини є поступовим сходженням і збагненням вищих цінностей. Процес духовного розвитку є одночасно і процес співвідношення своїх дій з етичними і естетичними критеріями, процес осмислення і переживання свого буття і взаємостосунків зі світом людей і речей.

Сфера духовного життя – це не просто засвоєння елементів культури і етичних цінностей, це, в першу чергу, осмислення і переживання особистого життєвого досвіду. Таким чином, зміст духовності об'єднує думку, знання та відчуття, а сама духовність виступає як певна якість людського буття. Духовність – вищий рівень освоєння людиною свого світу і відношення до природи, суспільства і самому себе.

Духовне завжди пов'язується з виходом за межі егоїстичних інтересів, припускає, що мета і орієнтири людини вкоріненні в системі понадіндивідуальних цінностей.

Формуванню людського відношення до світу передує формування людського відношення до людини, в чому і полягає справжня духовність.

Духовність – комплекс істотних якостей людської психіки (душі), що спрямований на формування людського в людях (принципів гуманізму), а також на подолання елементів бездуховності в світогляді і культурі. Квінтесенцію духовності складають поняття: Віра, Надія, Любов, Софія (мудрість), Краса, Справедливість, Гармонія.

Бездуховність – це одна з головних причин втрати людського в людині.

В сучасному суспільстві на перший погляд провідну роль грають первинні матеріальні потреби – житло, їжа, одяг. Ступінь задоволення цих потреб – найважливіший показник життєвого рівня. Але для задоволення потреб відповідно до сталих стандартів необхідні достатньо розвинуті промисловість, сільське господарство, фінансова і торгова системи, які здатні забезпечувати виробництво матеріальних благ. При складній структурі суспільних відносин важлива роль в забезпеченні функціонування цих інститутів належить формуванню духовних потреб, таких як потреба в добросовісному відношенні до праці; потреба в чесній праці, як єдиному джерелі матеріальних благ; потреба в створенні міцної сім'ї, потреба в свободі особи і поєднанні цієї свободи з свободою інших людей; потреба в дотриманні надрукованих і не надрукованих законів суспільства, виконанні моральних і етичних норм та ін. Тільки за умови існування в суспільстві таких потреб і задоволення цих потреб може успішно функціонувати механізм задоволення матеріальних потреб.

Чим багатше духовний світ людини, тим більшу роль в його житті займають духовні потреби, тим у меншій мірі він схильний переживати почуття власної збитковості від усвідомлення того, що він не може дозволити собі ввести в круг своїх матеріальних потреб ті, які йому не доступні.

В умовах сучасного суспільства круг потреб істотно розширяється. Нині він не зводиться тільки до потреб фізичного існування – до потреб в їжі, житлі і одязі. До кола потреб увійшли потреби в переміщенні, спілкуванні, освіті, інформації. Ці потреби більшою мірою пов'язані з духовним світом людини, ніж із задоволенням його фізичних потреб. Соціалізація потреб людини сприяє формуванню особливого типу потреб - це потреби, пов'язані з уявленнями про добро і зло, про красу, з прагненням до пізнання істини до пізнання світу і свого місця в ньому.

Література: [1, 5, 7, 9, 12, 13, 17, 21, 23, 25].