56. Державна символіка незалежної україни та її історичне походження.

Державними символіками Укр. є Державний Прапор Укр, Державний Герб Укр,Державний Гімн Укр.

Державний Прапор Укр – стяг із двох рівновеликих горозонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Герб Укр встановлюється з урахуванням малого Державного Герба Укр. та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державний Гімн Укр – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради Укр.

57.Становленя та утвердження принципів зовнішньої політики незалежної україни.

5 грудня 1991р. після Всеукр. Референдума Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Укр. у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Основні підвалини зовн.-політ курсу, як демократичного і миролюбного, були закладені декларацією про держ. Суверенітет Укр. у липні 1993р. Верховна Рада схвалила „Основні напрямки зовнішньої політики Укр.”. Документ визначив базові національні інтереси країни, обгрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких – розширення участі в європейському регіональному співробітництв та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності. Відповідно до ст. 18 Конституції Укр. зовн.політ. діяльність Укр. спрямована на забезпечення її націон. інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

58. Становлення та розвиток митної системи незалежної укр.

У цей період намітився перехід від територіального принципу побудови місцевих митних установ до створення мережі митниць за федеративним принципом. Елементи цього принципу в організації митної справи закріплено в останньому радянському Митному кодексі, який набув чинності в березні 1991 р. Кодексом 1991 р. передбачалось створити такі координаційні органи: митно-тарифну раду і координаційну раду по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин. Новий кодекс закріпив нову трьохланкову систему митних органів: центральний митний орган – регіональні митні управління – митниці. Центральним митним органом, який замінив ГУДМК, став Митний комітет. Суттєво змінилися його функції, орієнтовані в значній мірі на економічну модель регулювання зовнішньоекономічних відносин. Крім того, призначення керівників регіональних управлінь належало до компетенції урядів союзних республік.

Унаслідок політичних змін, що відбувалися на території СРСР в 1990 – 1991 рр., Митний кодекс 1991 р. фактично зіграв роль теоретичної бази для створення національного митного законодавства і органів у республіках. Тим більше, що процес створення національних митних систем як в УРСР, так і в РРФСР інтенсивно проходив улітку 1991 р.

Таким чином, розвиток радянських митних органів пройшов декілька етапів. Ці етапи відображали державну політику СРСР на соціально-економічному розвитку суспільства. Якщо в період воєнного комунізму народжувались проекти щодо повної відмови держави від митної справи, то з переходом до нової економічної політики можна спостерігати відродження митної системи та її розвиток на дореволюційній нормативній базі з митних питань. У період 1930 – 1940 рр. з переходом до жорсткого централізму, у тому числі у сфері зовнішньоекономічних відносин, роль, статус та функції митних органів значно звузились. Союзний уряд відмовися від принципів федералізму в питаннях організації митної справи, що діяв ще у перші роки існування СРСР. І лише активне входження СРСР після Другої світової війни в міжнародну торгівлю створило об’єктивні умови для організаційного виділення митного відомства в самостійний центральний орган управління митної справою.