5.Політика перших Київських князів.

Першим князем був Олег (правління: 882-912).

Завоювавши у 882 р. Київ і підкоривши собі полян, він силою поширив своє володіння (тобто право збирати данину) на сусідні племена, найважливішим із яких були древляни. Це втягнуло його у війну з хозарами, яка закінчилася тим, що Олег зруйнував хозарські порти на Каспії. У 911 р., напав на Константинополь і греки мусили піти на укладення дуже вигідної для київського князя торговельної угоди.

По смерті Олега вступив у владу Ігор ( 912-945 ) , мабуть , не мав таланту ні воїна , ні правителя. Він зробив два набігу в грецькі володіння: на Малу Азію і на Константинополь. У перший раз він поніс жорстокої поразки в морському бою , в якому греки застосували особливі суду з вогнем і пускали " трубами огнь на човни руські " . Вдруге Ігор не дійшов до Царгорода і помирився з греками на умовах , викладених у договорі 945 р. Цей договір вважається менш вигідною для Русі , ніж договір Олега . У кампанії Ігоря проти греків брали участь і печеніги , вперше при Ігоря напали на Руську землю , а потім помирилися з Ігорем. Ігор загинув в країні древлян , з яких він хотів зібрати подвійну данину. Його смерть , сватання древлянського князя Мала , що бажав взяти за себе вдову Ігоря Ольгу , і помста Ольги древлянам за смерть чоловіка складають предмет поетичного перекази , детально розказаного в літописі.     Ольга ( 945-957 ) .     Ольга (по- древнескандинавской і по- грецьки Helga ) залишилася після Ігоря з малолітнім сином Святославом і взяла на себе правління князівством ( 945-957 ) . За стародавнім слов'янським звичаєм вдови користувалися гражданскою самостійністю і повноправності і взагалі становище жінки у слов'ян було краще , ніж у інших європейських народів. Тому не було нічого дивного в тому , що княгиня Ольга стала правителькою . Ставлення до неї літописця - саме співчутливе : він вважає її "Мудра всіх людина" і приписує їй великі турботи про улаштуванні землі . Об'їжджаючи свої володіння , вона скрізь встановлювала порядок і скрізь залишала по собі добру пам'ять. Головним же її справою було прийняття християнської віри і благочестиве подорож до Царгорода ( 957 ) . За розповіддю літопису Ольгу хрестили "цар з патріархом " в Царгороді , хоча найімовірніше , що вона хрестилася будинку на Русі , раніше своєї поїздки в Грецію . Імператор Костянтин Багрянородний , з честю прийняв Ольгу у своєму палаці і який окреслив її прийом у творі " Про обрядах Візантійського двору " , оповідає про російській княгині стримано і спокійно. Переказ ж , що склалося на Русі про подорож княгині , розповідає , що імператор був вражений красою і розумом Ольги настільки, що навіть хотів з нею одружитися , а проте Ольга ухилилася від цієї честі. Вона тримала себе шанобливо по відношенню до патріарха , але цілком незалежно по відношенню до імператора. Літописець навіть упевнений , що їй вдалося двічі перехитрити імператора : по-перше , вона вправно зуміла відмовитися від його сватання , а по-друге , вона відмовила йому в данини або дарах , на які він , нібито , легковірно розраховував. Таке було наївне переказ, засвоїло Ользі виняткову мудрість і хитрість. З торжеством християнства на Русі пам'ять княгині Ольги , у святому хрещенні Олени , стала шануватися і православною церквою : княгиня Ольга була полічені до лику святих.