16.Вплив укр.-рос. Договору 1654р.

1 жовтня 1653р. на Земському соборі в Москві було вирішено прийняти Україну до складу Росії. Юридично договір був оформлений під час рос.-укр. переговорів у січні-березені 1654р. у Переславі. 8 січня 1654р. на Раді козацьких старшин були узгоджені принципові положення майбутньої угоди.

Підписання українсько-російського договору мало велике значення: від­булося юридичне оформлення відділення Української козацької держави від Речі Посполитої; у- Б. Хмельницького з'явилася можливість у союзі з Москвою перемогти Польщу і завершити об'єднання українських земель.

За умовами договору Україні заборонялися самостійні відносини з Ту* реччиною і Польщею, були запроваджені податки до- царської скарбниці. Україна одержала державність; почався розвиток культури. Таким чином, спочатку склалися сприятливі умови для рЬзвитку країни.

Однак це тривало недовго, поступово Росія стала відходити від раніше прийнятих зобов'язань. Був порушений договір про допомогу Україні в боротьбі з Польщею; без участі української сторони Росія уклала з Річчю Посполитою спочатку Андрусівське перемир'я, а потіія Вічний мир* Пра­вобережна Україна, за винятком Києва і його околиць, перейшла до Поль­щі. Централізовану царську Росію не влаштовувало незалежне державне утворення, до того ж республіканського типу, яким була Україна. Згодом Україна стала однією з провінцій Російської імперії.

Українсько-російський договір 1654 р. неоднозначне оцінюється істори­ками і політиками, однак безсумнівно те, що він уплинув на подальшу історію і долю України і Росії.

У січні 2004 р. в Україні на підставі У_каа(у Президента урочисто відана* чалося 350-річчя Переяславської ради.

17.Пошук альтернатив історичного розвитку України в добу Руїни.

Новий гетьман Юрій Хмельницький під тиском царських воєвод підписав 27 жовтня 1659 м, під Переяславом украй невигідний для України Переяславский договір. За цим договором обмежувалися права гетьмана, Основна ідея права відносин, з якою-небудь державою, приймати послів, вступати у війну без царського указу. Збільшувалася кількість царських військ, крім Києва, ще в п'ятьох містах України й т.д. Але після розгрому, російсько-українських військ Польщею ситуація знову змінилася. В 1660 р. Ю. Хмельницьким був підписаний з поляками Слободянщенський трактат, що підтвердив відрив України від Росії й відновлення панування шляхетської Польщі на українських землях. Польщі вдалося захопити Правобережну Україну (без Києва). Козацька Україна, що розриває на шматки Росією й Польщею, соціальними конфліктами й сварками між політичними фракціями, розділилася на дві окремі частини на чолі зі своїми гетьманами на Правобережжя: Ю. Хмельницький (1659-1663 р.), Павло Тетеря (1663-1665 ф), Петро Дорошенко (1665-1676 р.) і знову Юрій Хмельницький (1667-1681 р.). На Лівобережжя: Іван Брюховецький (1663-1668 р.), Дем'ян Багатогрішний (1668-1672 р.), Іван Самойлович (1672-1687 р.), Іван Мазепа (1б87-1708 р.).

30 січня в селі Андрусово під Смоленськом Польща й Московська держава підписали угоду, по якому Правобережжя, у тім числі на 2 роки - Київ, залишалося за Польщею, а Лівобережжя відходило до царя. Після того чергового порушення Переяславских домовленостей козацька рада під Корсунем в 1669 р. схвалила рішення гетьмана П. Дорошенко про перехід України під протекцію Туреччини. За допомогою турецькою армій він розгромив поляків, верб 1672 р. у м. Бугач Польща відреклася від Поповни й інших регіонів Правобережжя. Однак ні одна зі сторін не збиралася відмовлятися від контролю над українським землями. Росія направила на Правобережжя війська гетьмана Лівобережжя І. Самойловича, щоб змусити П. Дорошенко відректися від булави. Воєнні дії, у які втяглися польські й турецькі війська, спопеляли Україну - почався період її історії, названий «Руїною». На початку 1676 р. П. Дорошенко здався під Чигирином армії, що складалася з військ Москви й лівобережних полків і відрікся гетьманської булави на користь І. Самойловича.