22.Переваги і недоліки оборотних активів підприємства

Переваги:

-можливість швидкого перетворення ОА у грошові кошти;

-вища ліквідність;

-перебування частини ОА у вигляді готових засобів платежу;

-можливість збільшити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліки:

-можливе інфляційне знецінення грошових коштів;

-додаткові витрати на утримання зайвих ОА;

-вищий рівень фінансових ризиків.

23.Операційний, виробничий і фінансовий цикл в управлінні оборотними активами

Управління ОА підприємства пов’язане з особливостями формування його операційного циклу.Операційний цикл-період повного обороту всієї суми ОА,у процесі якого відбувається зміна їх окремих видів.Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів і отриманням грошових коштів від реалізації продукції.

У процесі управління ОА в рамках операційного циклу виділяються дві його складові:виробничий і фінансовий цикл.

Виробничий цикл характеризує період повного обороту матеріальних елементів ОА,починаючи з надходження сировини,матеріалів і напівфабрикатів і закінчуючи моментом відвантаження виготовленими з них готової продукції покупцям.

Фінансовий цикл-період часу між початком оплати постачальникам торканих від них сировини,матеріалів(погашенням кредиторської заборгованості) і початком надходження грошових коштів від покупців за продукцію(погашення дебіторської заборгованості).

24.Управління поточною дебіторською заборгованістю

Ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямованою на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Управління дебіторською заборгованістью включає такі етапи: на першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією митою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий період. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів.Якщо із року в рік цей коефіцієнт скорочується то це є позитивним в роботі підприємства, якщо навпаки негативним. Другий показник - це середній період інкасації дебіторської заборгованості. Якщо в динаміці цей показник скорочується, то це є позитивним, а якщо навпаки негативним в роботі підприємства. Третій показник – це кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період. Збільшення цього показника є позитивним в роботі цього підприємства, зменшення – негативним. Наступний етап передбачає визначення оптимальної дебіторської заборгованості в майбутньому періоді.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, форфейтінг. Факторинг являє собою фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця визначену комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу.

Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб”єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедателя.

Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов”язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера.