58. Санаційна спроможність підприємства

Основна мета санаційного аудиту полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аудиту вирішуються такі завдання: • проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; • визначається глибина фінансової кризи та можливості її подолання; • робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства • здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції; • робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання. Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме: а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації, скорочення собівартості продукції і на цій основі досягнення майбутньої прибутковості фінансово-господарської діяльності; б) реальних можливостей досягнення задовільної структури балансу; в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності. Санаційне спроможним підприємство буде в тім разі, якщо про-дисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Оцінюючи санаційну спроможність підприємства, виходять передовсім з його об'єктивних економіко-правових характеристик та показників. Суб'єктивна «моральна спроможність» та готовність власників підприємства та персоналу до кінця боротися за життя підприємства, як правило, відіграють незначну роль.

59. Реструктуризація підприємства та її форми

Реструктуризація підприємства – це проведення організаційно-господарських, правових, виробницо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури субєкта господарювання, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відносити прибутковість, конкурентноспроможність та ефективність виробництва.

Можна виділити такі форми реструктуризації:

• реструктуризація управління підприємством – внесення змін в організаційній та управлінській сфері підприємства, що зумовлено зміною стратегії розвитку (наступальна стратегія – швидка зміна структури; стратегія делегування – структура змінюється в міру необхідності, компроміс, консенсус – структура змінюється згідно домовленості між партнерами; захисна стратегія – структура не змінюється або спрощується) – зміна керівництва, зміна типу організаційної структури, впровадження нових форм управління, скорочення чисельності адмінперсоналу, підвищення ефективності маркетингу; ліквідація окремих підрозділів тощо.

• реструктуризація виробництва та активів – модернізація виробничих засобів, диверсифікація асортименту продукції та покращення її якості, зменшення витрат на виробництво, скорочення персоналу, зайнятого на виробництві, продаж зайвого або застарілого обладнання, реалізація надлишкових запасів сировини та матеріалів, продаж окремих підрозділів підприємства, лізинг;

• фінансова реструктуризація пасивів – реструктуризація заборгованості перед кредиторами, списання заборгованості, одержання додаткових кредитів, збільшення статутного капіталу, обмін боргових зобов»язань та корпоративні права;

• корпоративна реструктуризація (реорганізація) підприємтсва – реорганізація, спрямована на укруплення підприємства; реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення); реорганізація без змін розмірів підприємства.