31.Управління формуванням власного капіталу підприємства

Капітал підприємства- головний вимірник його ринкової вартості. У цій ролі виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначається обсягом його чистих активів і одночасно обсягом залучених коштів, які сприяють одержанню додаткового доходу. Власний капітал- це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал формується:

-внутрішні джерела(нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, кошти отримані від реструктуризації активів)

-зовнішні джерела(внески засновників, безповоротна фінансова допомога).

У складі власного капіталу виділяють:

-статутний капітал

-пайовий капітал

-додатково вкладений капітал

-інший додатковий капітал

-резервний капітал

-нерозподілений прибуток

Підприємство,що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансових можливостей простору прибутку на вкладений капітал.

Управління складовими ВК підприємства проводиться у такій послідовності:

-аналіз формування загального обсягу ВК у минулому періоді;

-співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами формування ВК;

-оцінка доступності ВК у звітному періоді;

-визначення загальної потреби у ВК у плановому періоді;

-можливість, доцільність і необхідність залучення додаткового пайового капіталу;

-оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування ВК.

32.Управління емісією акцій

Залучення власного капіталу із зовнішніх джерел шляхом додат­кової емісії акцій є складним та витратним процесом. Головною ме­тою управлінняемісієюакцій є залучення на фондовому ринку не­обхідногообсягувласнихфінансовихресурсів у мінімальномож­ливі строк

Процесуправлінняемісієюакціймаєкількапослідовнихетапів.

1.   Дослідженняможливостейефективногорозміщенняприпус­тимоїемісіїакцій. Рішенняприймається на основіаналізукон'юнктури фондового ринку та оцінкипотенційноїінвестиційноїпривабливостівласнихакцій.

2.  Визначенняцілейемісії. Ціліповинні бути достатньовагомими з позиціїстратегічногорозвиткукорпорації та можливостейсуттє­вогопідвищенняїїринковоївартості в майбутньомуперіоді.

3.    Визначенняобсягуемісії. Необхідновиходити з попередньорозрахованої потреби в залученнівласнихфінансовихресурсів за рахунокзовнішніхджерел.

4.   Визначенняноміналу, видів і кількостіемісійнихакцій. Номі­налакціївизначається з урахуваннямосновнихкатегоріймайбутніхїхпокупців. При цьомуякщономіналпопередньоїемісіївідрізня­єтьсявідзапланованої, необхідно провести деномінацію, оскількикорпорація не можевипускатиакціїрізногономіналу

5.   Оцінювання вартості залучуваного акціонерного капіталу здійснюється за двома параметрами: а) припустимий рівень дивіде­ндів, б) витрати, пов'язані з випуском акцій та розміщенням емісії (приведені до середньорічного розміру). Розрахунковавартістьза­лученогокапіталупорівнюється з фактичною середньозваженоювартістюкапіталу та середнімрівнем ставки відсотку на ринку ка­піталу.

6.   Визначенняефективних форм андеррайтингу (придбанняцін­нихпаперівновихвипусків з метою подальшогорозміщення на пе­рвинному ринку