Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EKZAMENATsIJNI_PITANNYa_Z_POLITOLOGIYi_DLYa_STU...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
474.11 Кб
Скачать
  1. 68. Типологія політичної культури. Субкультура.

Алмонд, Верба. Паройкіольний, патріархальний відсутність - в суспільстві інтересу до політичної системи. відсутність знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність. Індустріальні держави. Підданський тип - позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у ЇЇ функціонуванні. феодальна система. Активістський - заінтересованістю громадян не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому, щоб відігравати у ній активну роль. Вятр

1. Традиційна племінна культура, для якої характерні значна влада віча та істотні обмеження влади вождя. 2. Традиційна теократична культура, в якій володар є Богом або намісником Бога і його влада обмежується лише тим, як розуміється воля Бога. 3. Традиційна деспотична культура -     визнання його абсолютної, нічим не обмеженої влади над ними. політична культура станової демократії. масова політична кра. Буржуазно-демократична, автократична.

 

69. Основні принципи політичної доктрини лібералізму.

Лібералізм зародився як ідеологія буржуазії у XVII ст. Зародження й розвиток капіталістичного способу виробництва вимагали ліквідації історично віджилих феодальних суспільних відносин, усунення перешкод вільному підприємництву. ідеї Локк, Монтеск'є, Кант, Сміт, Мілль. Біля витоків Локк. Ідея індивідуальної свободи є центральною. свобода стимулює пошук шляхів досягнення успіху, підприємливість. Ідея індивідуальної свободи знайшла свій подальший розвиток, зокрема, у працях Б. Констана. Він розрізняв свободу політичну і громадянську (особисту). На його думку, народи стародавніх Греції та Риму знали лише політичну свободу, яка полягала у їхньому праві брати безпосередню участь у колективному здійсненні політичної влади. Проте людина за таких умов не знала особистої, громадянської свободи, бо вся її життєдіяльність жорстко регламентувалась державою. Громадянська свобода, яка проявляється в незалежності приватного життя індивіда від політичної влади і наявності у нього низки особистих прав, з'являється лише у нових народів.

Проголошення свободи найвищою цінністю означало визнання природної рівності людей, ліквідацію будь-яких станових привілеїв, обмеження абсолютизму державної влади. поділ влади. приватна власность, вільній конкуренція на нерегульованому ринку.

Основоположні принципи - у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 р. й Конституції 1791. сприяв становленню правової держави, парламентаризму й демократії.

криза лібералізму на рубежі XIX—XX ст. - Монопольні ціни, банкрутство дрібних і середніх підприємств, зубожіння широких верств населення капіталістичних країн, зростання безробіття, загострення класової боротьби. Зявився  соціальний лібералізм - реальне забезпечення соціальних прав людей — на працю, відпочинок, добробут, охорону здоров'я, освіту тощо. Для обмеження свавілля власників капіталістичних монополій визнано за необхідне втручання держави в економіку й соціальні відносини. теоретик  Кейнс. Після Другої світової війни соціальний лібералізм - повідною ідейно-політична течія. Сучасний лібералізм - лібертаризму - абсолютизація індивідуальної свободи, заперечення втручання держави в економіку й соціальні відносини, прихильність до вільного ринку, опозиція вченню Дж. Кейнса. це економічний консерватизм, який положення класичного лібералізму. соціальний лібералізм - необхідність втручання держави в економіку й соціальні відносини, забезпечення соціальних прав людей.