- •Політика як суспільне явище. Зв’язок політики з іншими суспільними сферами.
- •Предмет політичної науки, її основні категорії.
- •Методи політичної науки.
- •Функції політології.
- •Система політичних наук, взаємозв’язок політології з іншими суспільними науками.
- •Зародження і розвиток політичної думки у країнах Стародавнього Сходу.
- •Соціально-політичні течії Стародавнього Китаю.
- •Політична думка античності.
- •Політичні погляди Платона.
- •10. Політичні погляди Арістотеля
- •Політична думка Середньовіччя. Т. Аквінський.
- •Особливості політичної думки Стародавнього Риму.
- •Погляди н. Макіавеллі в праці “Володар”. Макіавеллізм.
- •Раціоналістичні трактування політики і влади в працях ж.Ж. Руссо.
- •Політична концепція т. Гоббса.
- •Політичні погляди Дж. Локка.
- •Монтеск’є про історичні, географічні, політичні та соціальні основи політики.
- •І.Кант про правову державу та “вічний мир”.
- •Місце політики у “Філософії права” Гегеля.
- •Внесок в. Липинського в розвиток політичної думки.
- •Концепція автономно-федеративного устрою України в творчості м. Драгоманова.
- •Концепція інтегрального націоналізму д. Донцова.
- •Політична влада: сутність, ознаки. Система поділу влади у суспільстві.
- •Джерела та ресурси політичної влади.
- •Зміст основних концепцій політичної влади.
- •Теорія та практика поділу влади. Легітимність влади.
- •Державна та політична влада.
- •М. Вебер про типи політичного панування.
- •Політична система суспільства. Теорія політичної системи д. Істона, г. Алмонда.
- •Типологія політичних систем.
- •Структура та механізм функціонування політичної системи.
- •Держава як базовий елемент політичної системи. Ознаки та функції держави. Апарат держави.
- •Основні теорії походження держави.
- •Правова держава: суть та принципи. Розвиток теорії правової держави.
- •Соціальна держава: суть, структура.
- •36. Громадянське суспільство: суть, структура. Розвиток теорії
- •37. Форми державного устрою.
- •38. Форми та моделі федералізму.
- •39. Форми державного правління.
- •40. Президентське правління, його суть, особливості.
- •41. Парламентська система правління.
- •42. Сутнісні характеристики політичних режимів, їх типологія.
- •43. Тоталітарний політичний режим.
- •44. Авторитарний політичний режим.
- •45 Зміст поняття “демократія”. Основні принципи. Особливості демократії
- •46. Сучасні концепції демократії.
- •47. Хвилі демократизації за Хантінгтоном “Третя хвиля. Демократизація в кінці хх ст.”
- •48. Політична еліта, її роль, структура, функції.
- •49. Класичні концепції еліти в. Парето та г. Моски.
- •51. Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
- •52. Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів.
- •53. Політичні партії: суть, ознаки, функції.
- •54. Причини виникнення та етапи розвитку політичних партій.
- •55. Типологія політичних партій та їх функції у суспільстві.
- •56. Місце і роль партій в політичній системі суспільства.
- •57. Партійні системи, їх характеристика.
- •58. Політичний процес: суть, структура. Розвиток політичного процесу в Україні.
- •59. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти.
- •60. Політична участь і форми її прояву.
- •61. Політична модернізація: суть, критерії, основні моделі модернізації.
- •62. Теорія політичних рішень: суть, типи, етапи прийняття.
- •63. Методи прийняття і способи реалізації політичних рішень.
- •64. Політична ідеологія: суть і структура.
- •66. Політична свідомість та її рівні.
- •64. Політична соціалізація особи: суть, форми та основні типи.
- •67. Політична культура: суть, структура, функції.
- •68. Типологія політичної культури. Субкультура.
- •69. Основні принципи політичної доктрини лібералізму.
- •70. Основний зміст та принципи консерватизму.
- •71. Сутність та призначення виборів, їх типи.
- •72. Основні принципи демократичних виборів.
- •73. Виборчі системи: типи та характеристика.
- •74. Основні процедури виборчого процесу.
64. Політична соціалізація особи: суть, форми та основні типи.
Політична соціалізація — це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури. забезпечує набуття індивідом уміння орієнтуватись у політичному просторі й виконувати в ньому певні владні функції. Через політичну соціалізацію здійснюється формування, відтворення і розвиток політичної культури.є чинником функціонування політичної системи суспільства, її стабільності. може бути використана як інструмент політичного контролю, засіб прищеплення індивіду потрібних тим чи іншим групам політичних норм, цінностей і цілей, причому надає змогу зробити це в ефективних і непомітних для самого індивіда формах. Цим пояснюється прагнення всіх політичних сил узяти під свій вплив і контроль процес політичної соціалізації, умови, механізми й засоби його здійснення. важливу роль відіграють групи, які оточують індивіда. Залежно від характеру особистих контактів і ступеня формальної організованості ці групи поділяються на первинні і вторинні. Первинні — неформальні групи, сім'я, об'єднання друзів, ділові, ігрові, релігійні. Вторинні з формалізованою структурою - школа, громадські організації, політичні партії, трудові колективи. форми: пряма - здійснюється шляхом поширення відповідних знань, пропаганди певної інформації, популяризації зразків бажаної поведінки. це уявлення про державний лад країни, про діяльність політичних партій і політичних лідерів, про характер пануючої ідеології. опосередкована - створення таких умов життєдіяльності індивіда, які спонукають його діяти саме так, а не інакше. Процес політичної соціалізації триває протягом усього життя людини.
У процесі соціалізації індивіда виокремлюють чотири основних стадії: 1) рання (від народження до вступу до школи); 2) навчання (з моменту вступу до школи до закінчення навчання); 3) соціальна зрілість (від початку до закінчення трудової діяльності); 4) завершення життєвого циклу (від припинення постійної трудової до смерті). Інститути соціалізації — це система спеціально створених або таких, які склалися природно, установ та органів, функціонування яких спрямоване на розвиток індивідів, насамперед шляхом освіти й виховання.
67. Політична культура: суть, структура, функції.
політична культура - сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи. увів Герде. орієнтації індивідів стосовно політичних об'єктів на трьох рівнях: пізнавальні орієнтації - знання про політичну систему та її функціонування. По-друге, емоційні - почуття шодо політичної системи, учасників політичного процесу. Оціночні - особисте ставлення до політичної системи, її учасників та їхніх дій. Структура: політична свідомість і політична поведінка (діяльність). Функції:пізнавальна (засвоєння громадянами необхідних суспільно-політичних знань і формування у них компетентних політичних поглядів і переконань); комунікативна (передача політичних знань, цінностей, навичок, у тому числі поколінням суб'єктів політичного процесу); нормативно-ціннісна (певні норми, стандарти, цінності, установки політичного мислення і поведінки; фіксує ієрархію політичних цінностей); виховна (формує у громадян політичну свідомість і навики політичної діяльності,; мобілізаційна (організовує громадян на рішення певних політичних і соціальних задач); інтеграційна (об'єднує підтримуючі політичні сили); комунікативна (передає що склалася в суспільстві політичну культуру через ЗМІ новим поколінням); регулятивна (забезпечує ефективний вплив громадян на політичний процес).