52. Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів.

політичний лідер - авторитетна особа, яка здійснює переважний вплив на інших людей з метою інтеграції їхньої діяльності для досягнення спільних політичних та інших цілей.

процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство, котра добровільно віддає їм частину своїх

політико-владних повноважень і прав. є вищим рівнем лідерства взагалі, відображає

владні відносини в суспільстві на найвищому — державному — рівні. політичне лідерство виходить за межі політичних партій і громадських організацій і може існувати в неформальних об'єднаннях, на місцевому, регіональному й загальнонаціональному рівнях. далеко не всі громадські організації є суб'єктами політики. вияв не авторитету влади, а влади

авторитету. він мусить бути постійним; вплив має здійснюватися на все оточення лідера, яким залежно від масштабу лідерства може бути група; перевага у впливі .Вебер традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.Харизматичне, цезаристське – влада в одних руках, плутократичне – інтереси найзаможніших,популістське – заграє з масами, професійне. Авторитарне і демократичне

 

53. Політичні партії: суть, ознаки, функції.

Партія – організована група однодумців, яка представляє інтереси частини народу, ставить за мету їх реалізацію шляхом завоювання держ влади, або її реалізації. Сарторі, партія – основний посередник між суп та урядом, формують, транслюють інтереси, що виник в різних соц груп. 4 ознаки партії Лапаломбара: ідеолог орієнтація, організація – тривале обєднання, мета – завоювання влади, мобілізація членства, підтримка народу. Функції: представництво інтересів, політична – бба за владу; ідеолог – розробка доктрин; організаторська – розширення членства; політична соціалізація – людина знайомиться з політ; розробка політ курсу дви; формув громад думки. Латентні – привілеї членам, лобіювання інтересів.

 

54. Причини виникнення та етапи розвитку політичних партій.

Виникнення – введення загального виборчого права; виникнення парламентів як форми і принципу здійснення влади; розвиток робітничого руху, роб клас. Вебер – 16-17 ст – аристократичні угрупування, партії вибраних; 18-19 –політ клуби – залучення до політ діяльності впливових людей з різних сфер суп життя – буржуаз, зявл зародки формальної структури, зрост ролі ідеології, обєднання на основі спільних ідеологій, поглядів, програм.; 19-20 – суч масові партії, розвиненіша членська база.

 

1. 55. Типологія політичних партій та їх функції у суспільстві.

Ідейно-політичні ідеологічної спрямованості: комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, фашистські, християнські, ісламські. Прагматичні —орієнтуються не на певну ідеологію, а на широкий спектр ідей і  суспільних проблем з метою залучення на свій бік якомога більше виборців. Харизматично-вождистські партії формуються навколо особи конкретного політика і діють як групи його підтримки. Ці партії також мають ідеологічну спрямованість, що визначається лідерами. характер діяльності. Революційні партії відкидають існуючий суспільний лад і прагнуть замінити. Реформістські орієнтуються на значні перетворення існуючого ладу, але зі збереженням його основ. Консервативні партії прагнуть зберегти існуючий лад, допускаючи лише найнеобхідніші його зміни. праві стали називати прихильників збереження існуючого ладу, ліві — прихильників радикальних змін. Соціальною базою лівих партій є здебільшого наймані працівники, правих (ліберальних, консервативних, націоналістичних, фашистських) — власники. Центристські. Дюверже Кадрові партії об'єднують у своїх лавах невелику кількість впливових професійних політиків і спираються на фінансову підтримку підприємницьких структур. Масові партії орієнтуються на залучення до своїх лав якнайбільшого числа членів з метою забезпечення завдяки членським внескам фінансової підтримки своєї діяльності. Вони мають фіксоване членство, розгалужену організаційну структуру. непрямі партії - приналежність до яких визначається членством в іншій організації. член профспілки. загнаціон – регіональні. Правлячі, опозиц, нелегальні.