14. І.Кант про правову державу та “вічний мир”.

Залежно від числа тих, хто приймає закони, І. Кант розрізняв три форми правління: автократію, аристократію і демократію, але не надавав цьому поділові особливого значення. Головним він вважав не форму, а методи й засоби здійснення влади. У зв’язку з цим мислитель розмежовує республіканську і деспотичну форми правління. Перша заснована на відокремленні виконавчої влади від законодавчої, друга — на їх злитті. За І. Кантом, республіка сама по собі ще не означає демократії, а автократія — деспотії. Самодержавна форма влади може бути й республікою, якщо в ній виконавча влада відокремлена від законодавчої, а демократія в разі відсутності розмежування цих видів влади може бути й деспотизмом.

Кант дотримувався думки, що принципи республіканського управління можуть бути найкраще реалізовані в державі, котру очолює монарх, що керується тільки загальною волею громадян, яку адекватно відображають філософи.

Побудову правової держави Кант вбачав не у революційних діях через насилля, а в поступальних реформах, які б перетворювали деспотичне управління в правову громадянську державу.

Вічний мир (ідея)

Держави мають укладати договори про вічний мир, без якого війни загрожують знищити людську цивілізацію. Коли питання про війну розв»язується не лише правителями, а й усіма громадянами, як це мусить бути у республіці, то вони добре поміркують, перш ніж розпочати таку страхітливу гру, адже увесь тягар війни впаде на них.

Вічного миру можна досягнути в майбутьному, через заснування всеохоплючої федерації самостійних рівноправних держав, побудованих по республіканському типу. За переконанням філософа, заснуваня такого космополітичного союзу, в решті решт неминуче. Запорукою цьому повинні бути освідченість і вихованність народів, розсудливість і добра воля правителів, а також економічні, комерційні потреби нації.

Твір «Вічний мир»

Сформулював 6 «попередніх статей» запропонованого ним проекту угоди про вічний мир між народами:

Мирний договір знищує всі наявні причини майбутньої війни, навіть заховані в архівах і невідомі сторонам, що домовляються стосовно факту територіальних претензій;

Жодна самостійна держава не повинна бути запозиченою іншою державою ні шляхом успадкування, ні обміну, ні купівлі, ні як дарунок;

Постійні армії мусять з часом зникнути;

Забороняється використовувати державні позики для фінансування підготовки до війни і її ведення;

Жодна держава не має права шляхом насилля втручатися у політичний устрій і управління інших держав;

Жодна держава під час війни з іншою не може вдаватися до таких ворожих дій, які б зробили неможливою взаємну довіру в майбутньому стані миру, а саме: порушення умов капітуляції, підступні вбивства, зрада тощо.

Право трактував, як вияв практичного розуму. Правовідносини – результат діяльності розумі. Проблему створення держави розв»яже той, хто володіє здоровим глуздом. Виділяв право ПРИРОДНЄ(від появи людини на землі) і ПОЗИТИВНЕ( те що людина придумала в цивілізації, записала на папері тощо)

Імператив у його розумінні - це правило, що містить об'єктивний примус до вчинку певного виду. Всі імперативи Кант розді­ляв на дві групи – гіпотетичні(вимоги, що їх слід додержуватись як необхідної умови для досягнення поставленої мети. Так, людина, що займається торгівлею і бажає мати постійних покупців, повинна бути з ними чесною) і категоричні, які характеризували різні сторони людського духу. Категоричний імператив - це без­умовне моральне розпорядження про належну поведінку людини як розумної істоти, що володіє вільною волею. Виконання цього розпо­рядження є дуже необхідним, незалежно від того, добуває в резуль­таті цього людина для себе користь чи ні.

3 максими, що завжди призводять до аморальності політики:

Захоплення чужих територій, і пошук виправдань такої політики;

Заперечення своєї провини в скоєних проступках;

Дія за принципом «розділяй і владарюй».