85. Поняття культури.

Культура — це все те, що створено людиною. Тому в широкому аспекті культуру розглядають як сукупність результатів людської діяльності.У літературі культуру визначають як сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; специфічний спосіб розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці; спосіб життєдіяльності людини з освоєння світу; міру ставлення людини до себе, суспільства і природи; сферу становлення, розвитку соціологізації людини в природному і соціальному оточенні. Західні культурологи розуміють культуру як сукупність духовних символів, форму розумової діяльності,систему знаків, комунікацію, інтелекту- альний аспект штучного середовища.Культура є органічною єдністю матеріального та духовного.

Існує матеріальна і духовна к-ра. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності людей та її результати. Духовна культура насамперед охоплює сферу духовного виробництва— це сукупність форм суспільної свідомості, способів створення і використання духовних цінностей, форм комунікації людей.

Виділяють національну(укр, французьку) культуру; регіональну(слов'янську, африканську); культуру певних соціальних суб'єктів. Виділяють також певні культурні епохи: антична культура, культура середньовіччя, епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т.д.Існують специфічні культурні пласти й культурні підрозділи, як масова, елітарна, молодіжна культура та ін., а також офіційна культура.Духовна культура— це різноманітний досвід життєдіяльності соціальних суб'єктів, що включає в себе найсуттєвіші результати суспільного досвіду народів щодо освоєння суспільного буття, соціуму в цілому, багатогранних духовних цінностей. Духовна к-ра— це такий спосіб свідомої організації особистістю своєї індивідуальної сенсожиттєвої діяльності в сфері духовного і матеріального виробництва, який забезпечує їй всебічну самореалізацію, самоздійснення її сутнісних сил, різноманітних життєпроявів.

86. Масова культура,контркультура і антикультура.

Ма́сова культу́ра — к., яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах— контрастуючи з «високою культурою».

Хосе Ортега-і-Гассет: суспільство поділяється на «творчу еліту», яка, становить меншу частину суспільства, і на «масу» — що кількісно переважає.

Контркультура — в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть "офіційній" традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. Знаменує собою відкриту відмову від соц..цінностей, моральних норм і моральних ідеалів споживчого т-ва, стандартів і стереотипів масової культури, способу життя, в основі якого лежить установка на респектабельність, соціальний престиж, матеріальне благополуччя. Ця відмова, як правило, виражається в негативізмі по відношенню до культурних досягнень людства і екстравагантною манерою мислення, думки, спілкування.

Основні риси антикультури: 1) постійна спрямованість до теми смерті, некрофилия; 2) проповідь-пропаганда анормального в різних його видах: театр абсурду; філософія абсурдизму; психоделічна філософія; наркотична антикультура; романтизація злочинця, надмірна увага до відхилень у сексуальному; пристрасть до зображення психопатології, хворобливих проявів людської психіки;3) нігілізм стосовно старої культури, розрив з нею або спроби її "осучаснення" до невпізнанності; 4) войовничий ірраціоналізм: від постмодерністських вивихів до вихваляння містицизму.