- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура ф-ського знання
- •6. Співвіднош ф-ських, загальнонаукових і спец-наук. Методів
- •7. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •8. Осн функції філософії:
- •9. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія
- •19. “Філософська антропологія”
- •20. Екзистенціалізм
- •21.„Філософія життя”
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24 Філософські ідеї структуралізму
- •25 Світогляд
- •26 Структура світогляду
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •31. Рух, як спосіб, простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологія та екологічні проблеми в Україні
- •40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •42. Проблема визначення Сутності людини
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •47.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •48*.Еврестична і творча функції інтуїції
- •50.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності:суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53*. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •55. Абсолютність і відносність істини
- •56. Проблема критеріїв істини
- •57.Істина і правда
- •58. Поняття методу і методології.
- •59.Основні форми наукового пізнання
- •61. Функції мови
- •62.Поліструктурність мови
- •63Поняття соціокультурної комунікації
- •64.Об єкт і предмет філософії історії
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69*. Соціальна структура суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •81. Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83.Держава складова політичної організації суспільства
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторства в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
61. Функції мови
Комунікативна – мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв’язок у суспільстві.
Номінативна(називна)
Мислетворча – мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом формування, тобто творення самої думки.
Гносеологічна(пізнавальна) – світ людина пізнає не тільки власним досвідом, а й досвідом попередніх поколінь. Мова – це сума знань про світ.
Експресивна – мова надає можливості розкрити неповторний світ інтелекту, почуттів і емоцій, вплинути сферою своїх переконань та почуттів на інших людей.
Волюнтативна – мова є засобом вираження волі співрозмовника. Вітання, запрошення, прохання, вибачення.
Естетична – мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв.
Культуроносна – мова є носієм культури народу – мовотворця.
Ідентифікаційна
Магічно-містична
Спілкування – це процес взаємозв’язку, взаємовідношення, взаємодії між людьми, людськими спільнотами у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, вміннями та навичками. Особливими елелементами спілкування є слово(носій повідомлення) і речення(носій інформації).
Повідомлення – це цілісний, зв’язаний за смислом, структурований, автономний та цілеспрямований твір мовлення, що реалізується у конкретних умовах спілкування. Зміст повідомленя – це думки, аргументи, факти, докази. Найчастіше спосіб передачі – особиста зустріч.
Інформація – це повідомлення про факти, події, явища, відомості про когось або про щось. Характеризується злободенністю, точністю, лаконічністю, систематизованим добором фактів. Завжди прагне до подачі чогось несподіваного.
62.Поліструктурність мови
Поліструктурність мови – природна мова, вербальна та невербальна знакова система, мова науки і техніки, мова тварин.
Невербальна – музичні твори, танці, твори живопису, фотографії, кіно, архітектура. Це невербальні знакові системи, що лежать в основі текстів різних видів мистецтв.
Мова трудової діяльності - знакові системи, які застосовують для утворення простих текстів, що регулюють поведінку побутову і трудову діяльність людей.
Мова тварин не орієнтується на певного співрозмовника, не прагне досягнути розуміння, не пов’язана з досвідом.
Система мовна: 1) безліч одиниць даного мовного рівня (фонологічних, морфологічних, синтаксичних і т.п) в їх єдності та взаємозв'язку; класи одиниць та правила їх утворення, перетворення і комбінування. У цьому сенсі говорять про фонологічну, морфологічну, словотвірну, синтаксичну, лексичну, семантичну систему даної мови або (більш вузько) про системи (підсистеми) слововживання, дієслова та іменника, виду і часу, роду і відмінка і т.п. Визначення мови як системи сходить до Ф. де Соссюра, підготовлено працями В. Гумбольдта та И.А, Бодуен де Куртене. Розрізняють ядро системи, куди входять основні мовні одиниці й правила, і її периферію займає малоупотребітельние факти, стоящііе на межі літературної мови(застарілі, жаргонние, діалектние та ін); розрізняють ядро і периферію граматіческой сістеми.В зв'язку з функцонально-стилістичним розшарування мови(розмовною, офіційним, газетно- публіцистичних, наукових та ін) і принципову допустимість несовпадения норм у різних стилях.