20. Екзистенціалізм

Перший план-ідея абсолютної унікальності людського буття. Осн категорія – Л. Людина приречена бути вільною.Час –найсуттєвіша характеристика буття. Специфічність екзистенції у її постійній націленості на майбутнє. Осн проблеми: людина як унікальна істота; ф-я бутя, гуманізм; історія зх-європ цивілізації; проблема свободи та відповідальності, смерті, часу. Напрями екз. :релігійний(Ясперс) і атеїстичний(Сартр). Ясперс визначає екз як ф-ю буття людини, яка виходить за межі людини. Він представляє буття як:1-предметне буття;2=екзистенція,3-трансценденція. Людина в екз – це істота, яка може перебудувати історію; приділяється увага проблемам смерті.Сртр проаналізував 3 форми буття: «Буття для себе», «Буття в собі» і «буття для іншого». Екз. здійснив спробу теоретично обґрунтувати свободу людини в усвідомленні та створенні іст умов для подолання відчаю та страху.

Засновником Е вважається нім.філософ Мартін Хайдер своїй книзі “Буття і час” сформував філ.вчення головним понят-тям якого стала “екзистенція”-людське існування. А ідея “Нової міфології”висунута нім.романтика-ми,ще в минулому столітті знайшла продовження в філософії 20ст.Типовим її втіленням постала так звана Ефілософія,яка стала единим з провідних філософських напрямків20ст.головною формою сучасного філософського гуманізму.Одним з пер-ших її представників був датський філософ Кєр-кегор.Ми сучасники,не прийняли його Е позицію, і лише рос.філософи Бердяєв та Шварцман зуміли відродити основні положення нім.вченого.Емігру-вавши до Франції Б і Ш.надали значного поштовху в розвитку Е ідей,що значною мірою сприяло виникненню класичного типу Е.філософії,або так званого Е. Сартр стверджує,що людина щодо своїх тімених класових професійних характеристик по-дібна до інших людей.Специфічність,неповтор-ність та унікальність людської особи знаходить своє втілення в цілях,задумах,де вчений вбачає її постійну надійність на майбутне.Людина постійно перебуває у ситуації вибору.Тому Сортр робить висновок про свободу як універсальну хар-ристику людського існування.

Екзистенціалі́зм або філософія існування (— напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін. Визначальні риси екзистенціалізму:

• на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;

• особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

• поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;

• вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

• існування людини тлумачиться як драма свободи;

• найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

• Условно экзистенциализм подразделяют на религиозный (Н. Бердяев, Л. Шестов К. Ясперс, Г. Марсель,) и атеистический (М. Хайдеггер, Ж.П. Сартр, А. Камю, М. Мерло-Понти, С. де Бовуар). Принадлежностью философа к тому или другому направлению определяется и форма его философствования. Религиозный экзистенциализм, исходя из признания реальности трансцендентного, оперирует символическими и даже мифопоэтическими образами. Ведь трансцендентное не поддается познанию и на него можно лишь намекнуть. Атеистический атеизм, напротив, ставит цель раскрыть иллюзорность трансценденции и потому ему свойственна аналитическая и критическая направленность.