1. Кредитування;

2. Вкладення в цінні папери - акції та облігації державних позик та казначейські векселі.

3. Валютний ділинг і факторинг.

Валютний ділинг - це операції купівлі-продажу валют, метою яких є отримання прибутку від різниці у валютних курсах на різних валютних ринках. Дані операції можуть бути досить прибутковими, однак для їх проведення необхідна значна сума ресурсів, яка б дозволяла на незначних курсових різницях отримувати достатні доходи. Факторингові операції являють собою переуступку за певну плату підприємством банку своєї дебіторської заборгованості.

4. Формування резервних фондів.

З одного боку, це звужує кредитний потенціал банку. Однак, з другого, це забезпечує високі гарантії відшкодування втрат при невиконанні зобов`язань клієнтами банку і виконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами. Виникає задача встановлення оптимального рівня банківських резервів, який надавав би достатні гарантії і не підривав ресурсний потенціал банку.

Контроль за діяльністю комерційних банків

Контроль за банківською діяльністю - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку та його підрозділів. Головними цілями контролю являються

• захист акціонерів та вкладників кожного конкретного банку від нефахового управління та зловживань;

• підтримка стабільності на кредитному ринку шляхом попередження системного ризику.

Для досягнення цих цілей утворюється система контролю за діяльністю комерційних банків, під якою розуміють основні принципи, форми методи контролю, а також установи, що здійснюють цей контроль.

2.3. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи

Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів (СКФІ) орієнтується на обслуговування певних типів клієнтів, або поширюється на такі сфери кредитування які є ризикованими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, мале підприємництво).

Поштово-ощадні установи - Особлива різновидність СКФІ, які акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення, і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави. Останнім часом вони дедалі частіше здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування населення (що є характерною функцією банку)

Небанківські фінансово-кредитні установи відрізняються від банків тим, що здійснюють діяльність на фінансовому ринку, не випускаючи власних боргових зобов'язань, а лише власні акції.

До небанківських установ належать:

1. Інвестиційні компанії та фонди - це різновидність кредитно-фінансових інститутів, які випускають та продають власні цінні папери, в основному дрібни інвесторам. На отримані кошти купують цінні папери підприємств, банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акції.

2. Лізингові компанії - організації, які купують предмети довгочасного кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5-8 років) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує вартість орендованого майна.

3. Страхові компанії - це фінансові інститути, які утворюються для відшкодування можливих збитків у результаті стихійного лиха та за інших несприятливих умов. Вони утворюють спеціальний фонд (страховий фонд) за рахунок страхових внесків громадян та юридичних осіб. Кошти страхового фонду, як правило, перевищують щорічні виплати страхових відшкодувань, тому страхові компанії володіють досить значними та стійкими грошовими ресурсами. Ці ресурси вони вкладають в довгострокові цінні папери з фіксованим терміном.

4. Пенсійні фонди - державні чи приватні організації, що утворюються для забезпечення населення коштами на період після виходу на пенсію. Вони утворюються за рахунок внесків працюючих та підприємців, володіють досить значними сумами грошових коштів, які вкладають в акції та облігації.

5. Фінансові компанії - спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів на виплат, а також надають комерційні кредити (які становлять приблизно 80% їх активів). Джерелом грошових ресурсів є власні короткострокові зобов'язання, які розміщуються на ринку, а також кредити комерційних банків.

6. Ломбарди - кредитні установи, що надають кредити під заставу рухомого майна, як правило це короткострокові кредити (до 3-х місяців), що надаються населенню на споживчі цілі. Залежно від виду застави позика становить 50-80% її вартості. Одночасно з позиками під заставу практикують зберігання цінностей клієнтів, а також продаж закладеного майна на комісійних засадах.

7. Кредитні товариства - це установи, які утворюються для задоволення потреб їх членів у кредиті (кооперативів, орендних підприємств, підприємств малого та середнього бізнесу, фізичних осіб). Їх капітал формується шляхом купівлі паїв та оплати спеціального внеску, який при виході з товариства не повертається. Основним видом діяльності є надання коротко та середньострокових кредитів, посередницька діяльність.

8. Кредитні спілки - це громадські організації, що створюються на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту їх членів через залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.