Надземні пагони

Укорочені пагони. При дуже коротких меживузлях пагони мають досить своє­рід­­ний вигляд – руб­цю­ватих і куцих прутиків, конусів, гор­биків тощо. У деревних і ча­гарникових рослин укорочені пагони наро­стають лише на кі­ль­ка міліметрів і зде­більшого не галузяться. На скупчених вузлах листки утворюють ро­зетки. У ба­гатьох рослин на вко­рочених пагонах формуються квітки і плоди, наприклад, у яблуні, гру­ші, виш­ні, осики. У деяких хвойних, як у сос­ни, модрини, листки рос­туть лише на вкорочених пагонах.

Колючки. Нерідко вкорочені пагони набувають форми колючок, виконуючи функції за­хис­ту від пої­дан­ня тва­ри­нами. Знизу такі колючки можуть мати нормальні або зменше­ного розміру листки. Пагони-ко­лючки є в дикої яблуні, дикої груші, терена, глоду, гледичії. При вирощуванні у вологому повітрі колючки можуть вкриватися листоч­ками.

Вусики. У деяких ліан, наприклад, у вино­граду з бічної або верхівкової бруньок розвиваються вусики стеблового походження. Вони часто містять видозмінені листки – лусочки, іноді утворюють квітки і суц­віт­тя (огірки). За до­по­мо­гою вусиків рослина обвивається навколо опори і підтримує стебло у вертикальному положенні.

Надземні бульби. Надземні бульби, або стеблоплоди, являють собою розширені стебла, в яких нагро­мад­жуються поживні речовини (кольрабі, орхідеї). У кольрабі в перший її рік надземна частина предс­тав­лена головним пагоном. Стебло у ділянці перших чотирьох-п’яти метамерів тонке, а в наступних – потов­ще­не. Воно піднімає над поверхнею грунту бульбу, на якій після опадання листків залишаються великі рубці.

Соковиті стебла. У рослин-сукулентів стеблова частина пагона масивна, зелена і ви­конує функцію ре­зер­вуару води (кактуси, молочаї). У таких рослин асиміляційні функції вико­нують стебла, листки ж пере­тво­рені на ко­лючки. Соковите стебло з великим запасом води дозволяє таким рослинам виживати в екстре­ма­льних умовах. Це райони пустель і напівпустель із жарким кліматом і малою кількістю опадів.

Кладодії. Кладодії – бічні пагони, які володіють здатністю до тривалого росту, із зеленими спло­ще­ними довгими стеблами. Спра­вжні листки на кладодіях редукуються і набувають форми лусок, волосків або колючок. Вони харак­тер­ні для опунцій. У них плескатої форми кладодіїв набувають як бічні розга­лу­жен­ня, так і основне стебло. Вся система розгалуження стебла виконує функцію листків, включаючи і осьо­вий орган. Опун­ція в наших умовах є кім­нат­ною рослиною, а у природі види опунції ростуть в Австралії і на узбережжі Середземного моря.

Філокладії. Філокладії – видозмі­нене стебло з редуковани­ми листками у вигляді лу­сочок. З пазух ре­ду­ко­ва­них листків виростають листкоподібні кладодії. Вони відрізняються від кладодіїв тим, що харак­те­ри­зую­ться обмеженим ростом. За формою і функцією філокладії подібні до листків і по­ряд з основною функ­цією виконують ще й функцію фотосинтезу. На філокладіях формуються квітки. Це ще раз підтверджує, що філокладії є метамор­фозами стебла. Типовим представни­ком рослин з філокладіями є рускус колючий, який вирощують як кім­натну рослину, а у при­родних умовах він зуст­річається в Криму. До філокладійних рос­лин належить і холодок (спаржа). Росте він на луках. Листки в нього дрібні, лускоподібні (редуковані). Гілочки – зелені, голчасті, укорочені, вони формуються в пазухах листочків-лусочок.

Батоги. Батогами називають повзучі надземні стебла з короткими між­вузлями, які є органами веге­та­тив­ного розмноження. Поширюючись по поверхні землі, вони вкорінюються за рахунок додаткових коре­нів, що виходять із вузлів. У вузлах закладаються також бруньки майбутніх нових пагонів. Після вкорінен­ня пагона через деякий час меживузля відмирає, і нові рослини стають незалежними від материнської. Характерною особливістю цих пагонів є те, що вони несуть на собі нормальні листки і цим самим вико­ну­ють трофічну функцію – фотосинтезують. Пагони-батоги формуються у конюшини повзучої, жовтецю пов­зу­чого та деяких видів перстачів тощо.

Вуса. Вуса – довгі і тонкі пагони з редукованими листками, цим вони і відрізняються від батогів. Вуса – народна назва, а наукова – наземні столони. Наземні столони можуть бути вкриті листям (несуть звичайні листки) у костяниці і зеленчука і з редукованими листками – в суниць. Крім наземних столонів виділяються ще й підземні – в картоплі. Різниця між надземними і підземними столонами та, що перші у вузлах утво­рю­ють додаткові корені і бруньки, вони вкорінюються, другі не вкорінюються, а за­кінчуються бульбою, яка і є вегетативним органом для розмно­ження. Після утворення бульби столон, за рахунок якого вона утворилася, відмирає.