- •Інструктивно - методичні матеріали до лабораторних занять з навчальної дисципліни «Геоботаніка»
- •Рецензенти:
- •Лабораторне заняття № 1
- •1. Типи геоботанічних досліджень.
- •1.1. Рекогносцирувальний тип дослідження.
- •1.2. Детально-маршрутний тип дослідження.
- •1.3. Стаціонарний тип дослідження.
- •2. Методи геоботанічних досліджень.
- •2.1. Метод пробних ділянок.
- •Лабораторне заняття №2
- •1. Визначення проценту покриття методом Раменського.
- •1. Метод числової об'єктивної оцінки рясності.
- •2. Метод підрахунку насіння і плодів на поверхні ґрунту і в ґрунті.
- •3. Метод суб'єктивного визначення рясності.
- •4. Метод вагового аналізу.
- •5. Метод об'ємного аналізу.
- •Лабораторне заняття № 3
- •1. Визначення ступеня сталості виду за Брокман -Єрошем.
- •2. Визначення сталості виду за шкалою Браун-Бланке
- •3. Визначення розміщення виду в фітоценозі
- •1.2. За Виковим
- •Лабораторне заняття № 4
- •1. Визначення ступеня життєвості виду
- •2. Визначення групової приналежності виду за ознакою життєвості.
- •Лабораторне заняття № 5
- •1. Опис окремих фаз розвитку видів рослин
- •Лабораторне заняття №6
- •1. План опису пробної ділянки лісу
- •2. Опис рослинності.
2. Визначення сталості виду за шкалою Браун-Бланке
5 — види, що зустрічалися на 80—100% досліджуваних ділянок
4 — » » 60—80% » »
З— » » 40—60% » »
2— » » 20– 40% » »
1— » » 1—20% » »
Під час дослідження сталості виду слід мати па увазі:
1) пробні ділянки треба закладати рівномірно в межах фітоценозу;
2) кількість пробних ділянок брати не менше 20.
3. Визначення розміщення виду в фітоценозі
Окремі види розміщені в межах фітоценозу по-різному. Особини одного виду розміщені більш-менш рівномірно по всій площі, другого – скупчені латочками, третього — у двох-трьох місцях.
Розміщення екземплярів виду в рослинному угрупованні пов'язане з його біологічною особливістю. Від характеру розвитку видів залежить морфологічна структура фітоценозів.
3.1. За Альохіним
Для визначення розміщення видів В. В. Альохін запропонував шкалу з такими градаціями:
1 – поодиноко;
– лоточка;
– латка;
– групування;
– заросль;
– заросль значних розмірів.
1.2. За Виковим
Шкала розміщення рослин |
Скорочені назви |
Умовні назви |
|
Поодиноко (иnісиs) у всьому фітоценозі |
По |
in |
|
Групою (gregarius) дифузною поодинокою в фітоценозі |
Гр |
gr |
|
Плямою (macula) злитою поодинокою в фітоценозі |
Пл |
mc |
|
Групами (gregatium) по всьому фітоценозу |
Ггр |
ggr |
|
Плямами (maculis) по всьому фітоценозу |
Ппл |
mmc |
|
Дифузно (diffusus) по всьому фітоценозу |
ДФ |
df |
|
Злито (соаlescens) по всьому фітоценозу
|
Зл |
coal |
|
Мікроценозами (microphytocoenosus |
Мц |
mph |
|
Рекомендована література:
1. Береговий М.П. Геоботаніка. – Радянська школа. - К.: 1966. – 174 с.
2. А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. пособие М.: Высшая школа, 1973. – 384 с.
Миркин Б.М. Теоретические основи современной фитогеологии. – М.: Наука, 1935. – 136 с. .
3. Нешатаев Ю.Н. Методы анализа. геоботанических материалов: Учеб. Пособие. М.:.ЛГУ, 1987. – 192 с.
Лабораторне заняття № 4
Тема: Життєвість виду.
Мета: закріплення теоретичного матеріалу з даної теми, освоєння основних практичних способів визначення життєвості виду.
Професійна спрямованість: Матеріал даної теми може бути використаний вчителем біології.
Питання для самопідготовки:
Поняття життєвості виду, її ступені та ознаки.
Основні групи видів за ознакою життєвості.
Хід роботи:
Чим більше умови відповідають вимогам виду, тим вища його життєвість.
Життєвість того самого виду в різних умовах не -однакова. Найкраща вона в тих умовах, в яких сформувався вид.
1. Визначення ступеня життєвості виду
Розрізняють три ступені життєвості видів:
З — вид проходить повний цикл розвитку;
2 — вид у цих умовах лише вегетує;
1 — вид вегетує слабо.
Коли визначають життєвість видів у фітоценозі, користуються цими цифровими позначеннями.
