1.3. Стаціонарний тип дослідження.

Забезпечує детальне геоботанічне вивчення рослинності. Цей тип дослідження застосовують, вивчаючи агрофітоценози, сінокоси, пасовища, лісові масиви окремих господарств, дослідних станцій.

Найчастіше тематику стаціонарних досліджень розраховують на кілька років.

2. Методи геоботанічних досліджень.

2.1. Метод пробних ділянок.

Пробна ділянка закладається на площі, де найкраще виявлені типові ознаки асоціації. Якщо асоціація трав'янистого рослинного покриву (степів, луків) займає значну територію, закладають пробну ділянку площею 100 м², якщо ж асоціації займають невелику площу, то закладають ділянки розміром 16—25 м . В окремих випадках ці ділянки можуть бути і 1 м². Пробні ділянки лісових асоціацій найчастіше закладають площею 0,25—1 га.

План опису пробної ділянки.

1.Порядковий номер і дата. Поруч з номерами записують дату проведення опису.

2. Назва асоціації. На пробній ділянці визначають домінантні рослини в одному або кількох ярусах і за ними дають назву асоціації.

3. Господарське використання фітоценозу.

4. Місцезнаходження.

5. Оточення.

6. Рельєф.

7. Умови зволоження..

8. Ґрунт.

9. Аспект.

10. Покриття.

11. Складання списку видів рослин.

Форма складання списку видів рослин.

1. порядковий номер;

2. назва рослин (латинська);

3. висота,

4. рясність;

5. покриття;

6. фенологічна фаза;

7. розвиток виду на час опису. Для кожного виду подається середня його висота; висоту дерев і кущів записують у метрах, трав'янистих рослин — у сантиметрах.

Під час детально-маршрутного дослідження рясність видів визначають на око. Покриття, як і рясність, визначають на око, в процентах, для деревного і чагарникового ярусу в окремих випадках у десятих частинах одиниці.

2. Метод екологічних рядів. У тому разі, коли рослинні асоціації досліджуваної території в певній послідовності змінюють одна другу, утворюючи екологічні ряди, доцільно закладати пробні ділянки на кожній асоціації екологічного ряду. Послідовний опис ділянок зафіксує зміну одних асоціацій іншими, відповідно до зміни екологічного фактора.

3. Метод профільних ліній. Досліджуючи рослинність, часто застосовують метод профільних ліній, суть якого в тому, що по всій досліджуваній території (ліс, заплавні луки, болото) прокладають профілі, розміщені один від одного на відстані 0,1, 0,5, 1,0, 2,0 км і більше залежно від розмірів угіддя і завдання, яке поставлене перед дослідником.

На кожній новій асоціації, площу якої перетинає профіль, дослідник закладає і описує пробну ділянку, подає контури площ описаних асоціацій. Метод профільних ліній набагато полегшує нанесення на карту матеріалів дослідження.

Рекомендована література:

1. Береговий М.П. Геоботаніка. – Радянська школа. – К.:, 1966. – 174 с.

2. А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. Пособие. – М.: Высшая школа, 1973. – 384 с.

3. Вальтер Г. Общая геоботаника. – М.: Мир, 1982 – 331с..

4. Воронов А.Г. Геоботаника.– М.: Высшая школа,І975. – 383с. 4.Работнов Т.А. Фитоцинология – 2-е изд. изд-во Моск. ун-та, 1983 – 296 с.

5. Григора І.М.,Якубенко Б. Є.,Мельничук М. Д. Геоботаніка. Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2006. – 448 с,