4. Метод вагового аналізу.

Цей метод трудоємний, проте дослідник дістає точніші дані про рясність видів.

Для вагового визначення рясності трав'янистих фітоценозів степів, луків:

• На ділянці 1 м² (іноді 4 м} великими ножицями зрізають усю траву на висоті 2 см.

• Снопик свіжої трави зважують на звичайній аптечній вазі. Зразу ж після цього зелену масу снопика розбирають за видами і визначають вагу кожного зокрема.

• Траву розібраного за видами снопика висушують до повітряносухого стану, знову зважують, і результати зважування записують у польовий зошит.

Ваговим аналізом рясності кожного виду визначають співвідношення кожного виду у фітоценозі. На підставі цих даних легко обчислити врожай трави і сіна на гектарі площі, визначити господарську вартість трави чи сіна, засміченість отруйними чи баластними рослинами.

5. Метод об'ємного аналізу.

Цей метод подібний до методу вагового аналізу.

• Для об'ємного аналізу беруть скляний циліндр з поділками, наливають у нього до певної мірки води і опускають у воду свіжі рослини одного виду.

• За об'ємним співвідношенням зеленої маси кожного виду визначають його рясність.

У практичній роботі більш ефективний і зручний метод вагового аналізу. Обидва ці методи визначення рясності точніші і об'єктивніші, ніж попередні.

Рекомендована література:

1. Береговий М.П. Геоботаніка. – Радянська школа. - К.: 1966. – 174 с.

2. А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. пособие М.: Высшая школа, 1973. – 384 с.

3.Береговий М.П. Геоботаніка. - Видавництво "Радянська школа". - К.: 1966, 174 с.

4.А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. пособие –.Высшая школа, 1973. – 384 с.

Литвак И.В. Основы экологии растений. – Житомир: Госуд. управл. охраны окруж. среды, 1994, – 127 с.

12. Миркин Б.М. Теоретические основи современной фитогеологии. – М.: Наука, 1935. – 136 с. .

ІЗ. Нешатаев Ю.Н. Методы анализа. геоботанических материалов: Учеб. Пособие. М.:.ЛГУ, 1987. – 192 с.

Лабораторне заняття № 3

Тема: Сталість виду. Розміщення виду.

Професійна спрямованість: Матеріал даної теми може бути використаний вчителем біології.

Мета : закріплення теоретичного матеріалу з даної теми, освоєння основних практичних способів визначення сталості та розміщення виду.

Питання для самопідготовки:

1. Поняття про сталість виду.

2. Ступені сталості виду, шкала сталості виду Браун-Бланке.

3. Поняття про розміщення виду.

4. Шкали розміщення видів Альохіна, Бикова.

Хід роботи:

Аналіз видового складу різних ділянок якогось рослинного угруповання (асоціації) покаже нам, що одні види зустрічаються на всіх ділянках, другі — на значній кількості їх, треті — тільки на 1—2 ділянках фітоценозу. Отже, сталість різних видів у фітоценозі неоднакова

1. Визначення ступеня сталості виду за Брокман -Єрошем.

Він визначає такі три ступені сталості виду:

1) види, що трапляються не менше як на половині всіх досліджуваних ділянок фітоценозу;

2) види, що трапляються не менше як на 1/4 досліджуваних ділянок;

3) види, що трапляються менше ніж на 1/4 усіх ділянок.

Види, віднесені до першого ступеня, Брокман-Єрош назвав константними, види другого ступеня — другорядними, третього — випадковими.