Число іменників: однина й множина

 

          Іменники в однині можна співвіднести з займенниками він, вона, воно або поєднати з займенниками цей, ця, це: цей світ (він), ця громада (вона), це товариство (воно), це читання (воно)

.          Іменники у множині можна співвіднести з займенником вони або поєднати з займенником ці: ці плани, ці  розпорядження, ці двері, ці Чернівці.

          Однина й множина  іменників різняться між собою закінченнями: наказ - накази, службовець - службовці. Проте в іменниках середнього роду на -я (зобов’язання, знання) закінчення в обох числах збігаються. Число цих іменників визначаємо, орієнтуючись на слова, що стоять при них: зобов’язання виконується - зобов’язання виконуються,  ґрунтовне знання - ґрунтовні знання.

Відмінки іменника

В українській мові є сім відмінків:

 

називний	хто? (до істот)	що? ( до неістот)
родовий	кого?	чого?
давальний	кому?	чому?
знахідний	кого?	що?
орудний	ким?	чим?
місцевий	на кому?	на чому?
кличний	-	-

59. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають не процесуальні ознаки, властивості та відношення між предметами і явищами: якість (свіжийхліб, твердий грунт, м 'яка груша); розмір (велике поле, широка дорога, маленький будиночок); смак (кисло-солодка слива, солодка ягода); матеріал, з якого зроблений предмет (фарфорова чашка, дерев яні двері, скляний посуд); колір (жовто-блакитний прапор, фіолетові квіти, зелена трава); приналежність (наша фірма, мої акції, банківськіавтомобілі); зовнішні ознаки (білява дівчина, весеїа людина, стрункий хлопець): внутрішні властивості (перспективна ідея, ділова людина); часові відношення (вечірній автобус, пізній час); просторові відношення (останній ряд, правий берег, ліва обочина).

4. Розряди прикметників

За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на три групи:

якісні - називають ознаки, властиві предмету більшою або меншою мірою: холодніш - холодніший- найхолодніший, широкий

- ширший - найширший, солодкий - солодший - присолодити, чистий - чистіший - найчистіший;

відносні - називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій. обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки, осінні вітри, весняні дощі, завтрашній день, дерев яний будинок:

присвійні - вказують на приналежність предмета людині (рідше - тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: братів автомобіль, Шевченкова поезія, батькова ферма, сестрина дача, материна вишиванка, лисяча нора, лепече гніздо.

5. Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Виший ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету більшою мірою, ніж іншим: красивіший, молодший, більший, гостріший, кращий, світліший, весегіший, мудріший, суворіший, легший, добріший.

Виший ступінь утворюється від основи чи кореня прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іні-: дов-ш-ий, корот-ш-иіі, дешев-ш-ий, чорнчш-ий, темн-іш-ий. ніжн-іш-ий. При цьому в основі чи корені втрачаються суфікси -к-, -ок-, -ек- перед суфіксом -ш- (тонкий - тонший: глибокий - глибший; даіекий - дальший). Перед суфіксом -іш- суфікси -к-,-ок-, -ек- зберігаються (чіткий-чіткіший, стрункий - стрункіший).

Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета й утворюється додаванням до вищого ступеня префікса най-: найближчий, найдорожчий, найкрасивіший, найвеселіший, найцінніший. Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що, які з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, якнайменший, якнайкращий, щонайзручніший. щонайдорожчий.

Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого - додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий). Вони характерні для ділового мовлення.

Прикметники вищого і найвищого ступенів відмінюються за родами, числами і відмінками.

6. Повні і короткі форми прикметників

В українській мові прикметники мають повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану)форми.

Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними: залізний, срібний; залізного, срібного; залізному, срібному і т. д.

Прикметники, які не мають закінчень, називаються короткими: кросен, ясен, зелен, срібен, дрібен, певен, потрібен, рад.

Короткі форми прикметників вживаються здебільшого у фольклорі, поезії, у творах художньої літератури. Наприклад: дрібен дощик, зеїен клен; красен місяць.