Бібліографічний список

1. Від витоків до середини ХІХст.: Короткий довідник з історії філософії / Т.Д. Пікашова. В.Л. Чуйко.- к.,1998.- 150 с.

2. вступ до філософії: Підручник / Г.І. Волинка та ін. - К.: вища шк., 1999.

3. Захара І. Лекції з історії філософії. - Львів: ЛБА, 1997.- 398 с.

4. Канке В.А. Философский и систематический курс: Учебник для вузов. - М.: Логос, 2000. – 344 с.

5. Кислюк К.В. Філософія. Модульний курс. Навчальний посібник. Харків, 2009. – 244 с.

6. Коплстон Ф. Середньовічна філософія. – К., 1997. – 159 с.

7. Смольков О.А., Дещинський Ю.Л. Філософія: навчальний посібник, 2-ге видання, стереотипне. – Львів, 2009 – 460 с.

8. Татаркевич В. Історія філософії. - Львів: Свічадо, 1997. – 418 с.

9. філософія: Для студентів вищих навчальних закладів / Г.А. Заїченко та ін. - К.: Вища шк., 1995. – 454 с.

10. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний. - К.: Вікар, 1997. – 583 с.

11. Філософія: курс лекцій / В. Бичко. - К.: Либідь, 1994. – 576 с.

12. Философия: Учебник / А.С. Глушак, Ю.С. Сафонов, А.А. Чемшита. - К.: Укр. центр духов. культуры, 1999. – 380 с.

Тема 4. Філософія нового часу

(2 години)

План

1. Емпірична філософія Ф. Бекона. Раціоналізм Р. Декарта.

2. Механістичний матеріалізм Т. Гоббса. Проблема пантеїзму у Б.Спінози.

3. Сенсуалізм Дж. Локка. Суб‘єктивний ідеалізм Дж.Берклі і Д.Юма.

Контрольні запитання

1. Які загальні риси філософії Ф. Бекона і Р. Декарта?

2. У чому проявляється правовий світогляд Нового часу?

3. Як суміщається Бог з матеріалізмом Б. Спінози?

4. У чому схожість і розбіжність поглядів Дж. Локка з одного боку, та Дж. Берклі та Д. Юма - з іншого?

5. Що хотів сказати Р. Декарт у вислові: "Я мислю, значить, існую"?

6. У чому полягає раціоналізм Г. Лейбніца в теорії пізнання?

Теми доповідей і рефератів

1. Основні ідеї філософії ХVIIст.

2. Критика схоластики і розвиток експериментального методу Ф. Беконом.

3. Правові ідеї у поглядах Г. Гоббса.

4. Монадологія Г. Лейбніца. вчення про множинність субстанцій.

Методичні поради

Вивчення першого питання слід почати з розгляду історичних передумов формування філософської парадигми Нового часу: утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, розвитку наукової революції XVI-XVII ст., становлення експериментального природознавства. Виходячи з цього, поясніть, чому головну свою проблематику філософія Нового часу концентрує навколо методології наукового пізнання та гносеології.

Покажіть, як на цій основі з'являються у філософії XVII ст. два протилежних напрями - емпіризм та раціоналізм - і дайте їх характеристику.

Слід зупинитися на вченні засновника емпіризму англійського філософа Френсіса Бекона (1561-1626 рр.), якому належить відома теза "Знання - сила". При цьому врахуйте, що Ф.Бекон мав на увазі знання не теоретичне, а емпіричне (від грец. "емпріо" - досвід). На його думку, будь-яке пізнанння повинно спиратися на чуттєвий досвід, і, відповідно, шлях пізнання йде від вивчення одиничних фактів до загальних положень. Це індуктивний метод, який є одним з необхідних інструментів пізнання, але не вичерпує всієї їх багатоманітності. Інтуїтивно відчуваючи це,

Ф. Бекон звертав увагу на причини властивих розумові заблуджень, які він називав "ідолами" або "примарами". Аналіз їх є актуальним і у наш час, тому слід розказати про їх особливості. Принципи емпіризму після Ф. Бекона розвивав Т. Гоббс.

Протилежністю емпіризму виступав раціоналізм. Родоначальником його вважають французького філософа Рене Декарта (1596-1650 рр.),який доводив, що визначальну роль у походженні та розвитку науково-філософського знання відіграє розум (від лат. "раціо" - розум). Тільки завдяки йому людина може отримати достовірні знання. Критерієм істини Р Декарт вважав якість і чіткість уявлень та висновків. На його думку, найдостовірніші судження містяться у розумі людини, перш за все у самосвідомості. Звідси й знамените висловлювання Р. Декарта "Я мислю- отже, я існую". Відповідно, найнеобхіднішим інструментом пізнання виступає метод дедукції. Послідовниками Р. Декарта у гносеології виступили Б. Спіноза, Г.В. Лейбніц.

Одна з центральних проблем для філософії Нового часу - проблема субстанції. Її покладено в основу розгляду другого питання. Слід відзначити, що різні філософи вирішували її по-різному. Так, якщо Ф. Бекон за субстанцію вважає матерію, тобто речовину - багатоякісну і різнобарвну, то матерія в Томаса Гоббса (1588-1679 рр.) втрачає якісні характеристики і набуває суто кількісного виразу: має тільки атрибути протяжності, об'єму і форми. Зверніть увагу на те, що матеріалізм

Т. Гоббса - механістичний і метафізичний. Він звів рух матерії до одного з його видів - механічного, тобто до простого переміщення у просторі.

Мислення і протяжність виступають атрибутами субстанції у Бенедикта Спінози (1632-1677 рр.), що розуміє субстанцію пантеїстично: як злиття в єдиному природи і Бога. Важливо підкреслити його діалектичну трактовку субстанції як причини самої себе (causa sui).

У третьому питанні слід розглянути проблему визначення джерела знань, що була віссю теоретико-пізнавальних пошуків та дискусій Нового часу. Основна боротьба точилася між раціоналізмом і сенсуалізмом. Дайте визначення і характеристику сенсуалізму як напряму у гносеології, що є різновидом емпіризму. З'ясуйте спільне і відмінне у матеріалістичному та ідеалістичному сенсуалізмі, спираючись на підручник [9, с. 40-43]

Слід мати на увазі, що представниками матеріалістичного сенсуалізму виступають Дж. Локк і французькі матеріалісти XVIIст.

Покажіть, що англійський філософ Джон Локк (1632-1704 рр.), будучи продовжувачем матеріалістичних поглядів Ф. Бекона і Т. Гоббса, джерелом знань вважає відчуття (тобто досвід), в яких відображається матеріальний світ. Полемізуючи з раціоналізмом Р Декарта, він заперечує існування "вроджених ідей". Людська думка (душа) для нього - це чиста дошка, і лише досвід заповнює її необхідною інформацією.

Зверніть увагу на вчення Дж. Локка про "номінальні" і "реальні" сутності речей, тобто властивості матерії. Так, якісні властивості будь-якого металу (колір, блиск, ковкість, твердість) пізнаються нашим розумом, але є суто номінальними, потрібними лише для того, щоб цей метал відрізнити від іншого. Реальною ж сутністю є дійсна структура речей, що складається з частинок. Але ці частинки не діють на відчуття і непізнавані для розуму. Відповідно не здатні ми пізнавати і реальну сутність речей.

Розкажіть також про ідеалістичний сенсуалізм, найвідомішими представниками якого є Дж. Берклі і Д. Юм. Проаналізуйте філософію Джорджа Берклі (1685-1753 рр.) - борця проти матеріалізму та атеїзму, визначного прихильника суб'єктивного ідеалізму. Відзначте, що за джерело знань і за основний початок у розумінні зовнішнього світу він брав відчуття (або досвід) суб’єкта. Існування матерії заперечував. Існувати – значить бути сприйнятим. Світ існує лише в моїх відчуттях, - підкреслював Дж. Берклі, – він є комбінацією моїх відчуттів. Але якби я і всі інші суб’єкти зникли, речі продовжували б існувати як сума ідей Бога. Саме Бог "вкладає" у свідомість окремих суб'єктів зміст тих чи інших відчуттів (колір, звук, смак і ін.)

Послідовну суб'єктивно-ідеалістичну концепцію розвивав скептик і агностик Давид Юм (1711-1776 рр.). З'ясуйте, чому він вважав неприпустимою думку про існування речей поза нами і про можливість пізнати їх. Зверніть увагу, що Д. Юм визнавав тільки те, що дано у досвіді, тобто у відчуттях. Але хоча людина нездатна пізнати зовнішній світ, то, як істота діяльна вона володіє достатніми гарантіями для успішного досягнення своїх практичних цілей: тут їй цілком вистачає її чуттєвого досвіду.