Бібліографічний список

1. Від витоків до середини ХІХст.: Короткий довідник з історії філософії / Т.Д. Пікашова, В.Л. Чуйко.- к.,1998.- 150 с.

2. вступ до філософії: Підручник / Г.І. Волинка та ін. - К.: Вища шк., 1999.

3. Ємельянов В.В. Предфилософия Древнего Востока как источник нового философского дискурса //Вопросы философии, 2009, № 9. С. 153 – 163.

4. Захара І. Лекції з історії філософії. - Львів: ЛБА, 1997.- 398 с.

5. Кесседи Ф.Х. Гераклит и диалектический материализм // Вопросы философии. 2009, № 3. С. 142- 146.

6. Льюис Дж. Античная философия от Фалеса до Сократа.- Минск: Галаксиас, 1997.- 207 с.

7. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги.-Т.1.- К.: Основи, 1994.

8. Татаркевич В. Історія філософії. - Львів: Свічадо, 1997. – 418 с.

9. філософія / Г.А. Заїченко та ін. - К., Вища шк., 1995. – 454 с.

10. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний. - К.: Вікар, 1997. – 583 с.

11. Философия / А.С. Глушак, Ю.С. Сафонов, А.А.Чемшита.-К.: Укр центр духов. культуры, 1999. – 380 с.

12. Читанка з історії філософії // Г.І. Волинка. Філософія стародавнього світу. - Кн.1.- К., 1992.

Тема 3. Філософія Середньовіччя і Відродження

(2 години)

План

1. апологетика і патристика раннього середньовіччя.

2. Схоластична філософія ХІ - ХІV ст. Суперечки про природу універсалій.

3. філософія епохи відродження.

Контрольні запитання

1. Які філософські джерела теоцентризму?

2. Чому до сьогодні не втихає суперечка між номіналістами і реалістами?

3. У чому філософський зміст заповідей Христа?

4. Чи справді в середні віки філософія була служницею богослов‘я?

5. Які риси середньовічної філософії збереглись до сьогодні?

6. Чому домінуючим аспектом філософії Відродження є аскетизм?

7. У чому полягає гуманізм філософії Відродження?

Теми доповідей і рефератів

1. Вчення Аврелія Августина Блаженного.

2. Філософські погляди Фоми Аквінського.

3. Теоцентризм середньовічної філософії.

4. Гуманізм - домінуючий аспект філософії Відродження.

5. Філософія природознавства Леонардо да Вінчі, Миколи Коперніка, Джордано Бруно.

6. Політична філософія Нікколо Макіавеллі.

Методичні поради

Середні віки охоплюють тисячолітній період історії Західної Європи від VI ст. н.е. до ХVI ст. н.е.

Зауважте, що в соціально-економічному плані для Середньовіччя характерне панування феодального ладу, в ідеологічному - релігії, яка й визначала світогляд і поведінку людини.

Приступаючи до вивчення теми, слід перш за все врахувати ту обставину, що теоретичне мислення в той час відзначалося теоцентризмом: первинною фундаментальною реальністю, яка об'єднує у собі все суще, виступає тепер не космос (як було в античній філософії), а Бог. Головним принципом розуміння світу стає його бачення за образом і подобою духу.

Християнство принесло з собою нову проблематику, центром якої стало питання співвідношення віри і розуму. Онтологічною основою цього співвідношення вважалося існування двох світів - земного, видимого, чуттєвого і – божественного, невидимого, надчуттєвого. Гносеологічна проблема, виходячи з цього, набула такого вигляду: чи повинен християнин вірити в Бога, опираючись на авторитетну думку отців церкви, чи він може осягнути божественну суть за допомогою власного розуму?

Достатньо глибоко матеріал даної теми проаналізований у книзі „Середньовічна філософія” Ф. Коплстон [5, с. 49-67].

Середньовічна філософія включає періоди апологетики, патристики, схоластики.

Проблеми перших двох періодів є змістом першого питання. Слід запам'ятати, що апологетика (від грец. "апологія" - захист) відзначалася захистом християнства від ідей язичництва і мусульманства. Найяскравішим її представником вважається Квінт Тертуліан (близько 160-230 рр. н.е.), який твердив, що між розумом і вірою немає жодних точок дотику, виступав проти поєднання християнства та філософії.

Переходячи до розгляду патристики (від лат. "патер" - отець), слід показати, що цей період ґрунтується на працях отців церкви, коли філософія підпоряд-ковується теології. Саме тут відбувається процес становлення і утвердження теологічно-філософських принципів християнської ідеології. Характеристику цього періоду слід завершити розглядом ідей одного з найвидатніших представників християнської церкви і середньовічної філософії Аврелія Августина (354-430рр.) [3, с.191-207].

Друге питання пов'язане з тим, що виділення логіки (як головного інтелектуального мистецтва діалектичної систематизації питань віри) призвело до зародження специфічної форми середньовічної філософсько-теологічної думки - схоластики (від лат. "схола" - школа, вчена бесіда). На противагу містиці, яка шукала шляхи пізнання Бога через надрозумне споглядання і почуття, схоластика спиралася на логіку і міркування. Дехто з мислителів навіть дозволив собі вважати логічні аргументи вищими від теологічних догматів.

Слід з'ясувати, що суперечці між філософами поклало початок обговорення богословського догмата про триєдність Бога. Зміст його полягає в тому, що Бог - єдиний у трьох особах (іпостасях): Отець, Син і Дух святий. Виникає питання: чи загальна триєдина сутність ликів Бога така ж реальна, як і окремі іпостасі? У філософії це прийняло форму суперечки відносно реальності існування загального (універсалій). Прихильники реалізму визнавали реальність загальної божественої єдності й стверджували, що загальне (універсалії) існує реально і є первинним щодо одиничних речей. (Архієпископ Ансельм Кентерберійський). Поясніть, як саме в цьому вченні проявляється ідеалістична тенденція середньовіччя.

Прихильники номіналізму (від лат. "номіне" - імена), навпаки, реальність загальної божественної єдності заперечували, реальність загального (універсалій) відкидали, вважаючи, що воно - лише імена (словесний вислів) для позначення цілого класу подібних між собою одиничних явищ. Реально існує лише одиничне, і воно є первинним щодо загального - (Комп'єнський канонік Росцелін). Поясніть, як саме в номіналізмі проявляється матеріалістична тенденція середньовіччя.

Слід розказати про вчення найвидатнішого представника схоластики Томи Аквінського (1225-1274 рр.). Прослідкуйте, як "ангельський доктор" узагальнює досягнення схоластики, обґрунтовує основні принципи християнської теології , виходячи з гармонії віри і розуму , з теорії двох істин. Обдумайте, через що вчення Томи Аквінського вже в середні віки було офіційно визнано римською церквою, а у ХХст. відродилося під назвою неотомізму- найвизначнішого вчення католицької філософії. (Див: Захара І. Лекції з історії філософії, ст. 230-249 ) [3, с.230-249].

Слід відзначити, що релігійне возвеличування людини як "образу і подоби Бога" отримало свій подальший розвиток у філософії Відродження. Це має бути розглянуто у третьому питанні.

Зверніть увагу, що у духовному житті європейських народів епоха Відродження (XV-XVI ст.) усвідомлюється як звільнення від кайданів схоластики, відродження античного способу мислення. Філософія набуває у цей час антропоцентричного характеру, тобто в центрі її уваги опиняється людина (від. грец. "антропос" - людина).

Проаналізуйте риси світоглядної спрямованості Відродження: гуманізм, аскетизм, нове ставлення до природи (пантеїзм), переворот у поглядах на світобудову, формування адекватного методу пізнання, нові погляди на суспільство (перші спроби теоретичного обґрунтування ідеї громадянського суспільства).

Виділіть особливості італійського Відродження, пов'язаного з іменами Джованні Піко делла Мірандола (1463-1494 рр.), Данте Аліг’єрі (1265-1321 рр.), Джордано Бруно (1548-1600 рр.), Миколи Кузанського (1401-1464 рр.) та ін., і Відродження північного, що охопило Англію, Німеччину, Голландію і розвивалося такими мислителями, як Еразм Роттердамський (1469-1536 рр.), Томас Мор (1478-1535 рр.), Мішель Монтень (1533-1592 рр.) і ін.

Розгляньте спільні ідеї Відродження та Реформації (Мартін Лютер, 1483-1548 рр.), а також відмінності між ними. Зазначте, що філософські і природознавчі досягнення епохи Відродження відкривали шлях розвитку філософії та науки Нового часу.