Бібліографічний список

1. Ашшурский Э. Сквозь призму философского анализа. - К., 1998. – 37 с.

2. Гільдербан, Дітріх Фон. Що таке філософія? – Львів, 2008. – 416 с.

3. Гнатюк К. Введение в философию настоящего. - К.: Киев. братство, 1997. – 324 с.

4. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. - К.: Вілбор, 1998.- 227 с.

5. Канке В.А. Философский и систематический курс: Учебник для вузов. - М.: Логос, 2000. – 344 с.

6. Кульчицький О.Ю. Основи філософії і філософічних знань. - Львів, 1995. – 164 с.

7. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій. – Львів,2010. – 504с.

8. Стадник В.І. Органон філософії. - Львів: Логос, 1997. – 56 с.

9. Степин В.С. Конструктивне прогностические функции философии // Вопросы философии. 2009, №1. С. 5-10

10. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний. - К.: Вікар, 1997. – 583 с.

11. Філософія / Г.А. Заїченко та ін. - К.: Вища шк., 1995. – 454 с.

12. Философия: Учеб. пособие / А.С. Глушак, Ю.С. Сафонов, А.А.Чемшита. - К.: Укр. центр духов. культуры, 1999. – 380 с.

Тема 2. Виникнення і розвиток філософії в стародавніХ Індії, Китаї та Греції

(2 години)

План

1. Становлення філософської думки Стародавнього Сходу: Індія, Китай.

2. Розвиток грецької філософії у досократівський період.

3. Класичний період античної філософії. Сократ. Платон. Арістотель.

Контрольні запитання

1. Які характерні риси індійської філософії?

2. У чому полягають погляди Конфуція на суспільне управління?

3. У чому основне досягнення школи Піфагора?

4. Чим відрізняється древній атомізм від сучасного?

5. Що є основною заслугою Сократа у філософії?

6. У чому схожість і розбіжність філософських поглядів Платона і Арістотеля?

Теми доповідей і рефератів

1. Вчення Конфуція про людину та її виховання.

2. Релігійно - філософське вчення Стародавньої Індії. Джайнізм. Буддизм.

3. Геракліт Ефеський та його діалектика.

4. Вчення старогрецьких атомістів.

5. Філософські погляди Платона.

6. Філософське вчення Арістотеля.

Методичні поради

Цією темою починається вивчення одного з найважливіших розділів філософії - історії філософії. Філософія як світоглядне знання має принципово історичний характер. Її ідеї, сформовані в ході історичного розвитку, зберігають із століттями свою актуальність, і кожне нове покоління повертається до них, черпаючи там своє натхнення для подальшого розвитку.

Розглядаючи перше питання, логічно почати з пояснення особливостей того історичного часу, коли зароджується у ранніх цивілізаціях Далекого і Близького Сходу така форма світогляду, як філософія. Зупиніться на соціальних передумовах її зародження, проаналізуйте, як це змінило бачення світу, способи діяльності людини та вичленування об'єктів діяльності. Зверніть увагу на особливості східної філософської парадигми (від грец. "парадигма" - модель філософування), яка відзначається характерною гармонією між людиною і природою у взаємовідношенні "людина - світ", а також перевагою морально-естетичної проблематики.

Знайомлячись з філософією Індії, проаналізуйте, наскільки її особливості зумовлені такими стародавніми духовними пам'ятками, як Веди, Упанішади, Махабхарата і Рамаяна. Розкажіть про основні школи індійської філософії: санкх'я, йога, ньяя, міманса, веданта, чарвака-локаята, буддизм, джайнізм; розгляньте висунуті ними проблеми виникнення світу, буття, пізнання; поясніть значення понять "сансара" (переселення душ), "карма" (закон покарання), "мокша" (повна свобода), "нірвана" (звільнення душі від перевтілень, стан блаженства).

Переходячи до другого питання, зазначте, що історію філософії Стародавнього Китаю можна поділити на два періоди: передфілософія і відділення філософії від міфології. Перший період, пов'язаний із старовинними книгами "Книга історії", "Книга змін" тощо, пояснює походження і розвиток світу через співвідношення протилежних сил "янь" та "інь". Другий період характеризується протиборством різних філософських шкіл: конфуціанства, даосизму, моїзму.

З'ясуйте, які політичні, правові та моральні норми поведінки в суспільстві розробляли ці школи, які ідеали та орієнтири в повсякденній діяльності людей вони формували.

Другим питанням плану розпочинається вивчення західної філософської парадигми, яка, на відміну від східної, привертає увагу до предметно-речової буттєвості світу і є більш практичною і конкретною. Поглибити знання з цього питання дозволить монографія Дж. Льюїса "Античная философия от Фалеса до Сократа". Ознайомтесь також з відповідними розділами рекомендованих підручників.

Слід підкреслити, що першим проявом цієї парадигми була антична філософія (давньогрецька і римська), яка проіснувала близько тисячі років - від VI ст. до н.е. і до VI ст. н.е.

Зауважте, що у досократівський період старогрецька філософія за своїми проблемними інтересами була космоцентричною і одним з найважливіших вважала питання про першооснову всього сущого (архе).

Слід розібратися, яке рішення цього питання пропонували Мілетська школа (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр, Геракліт), Італійська (Піфагор, елеати); як вчення про природу Емпедокла та Анаксагора приводить до виникнення атомізму (Демокріт), усвідомити сутність повороту від космосу до людини, зробленого софістами (Протагор, Горгій).

Щоб повною мірою засвоїти третє питання, зверніться до монографії Г.І. Волинки "Філософія стародавнього світу" .

Проблема людини стала головною темою філософських досліджень Сократа (бл. 470-399рр. до н.е.) - одного з найвидатніших мислителів свого часу.

Проаналізуйте основну думку сократівських міркувань "Пізнай самого себе", "Я знаю, що я нічого не знаю". Зверніть увагу, що основною формою пізнання для Сократа є діалог, бесіда, у процесі якої проявляється метод сходження від одиничного до загального, коли Сократ підходить до формування понять. Він один з перших усвідомив, що без понять немає знань.

Особливу увагу приділяв Сократ вивченню моральних норм і принципів. Особливістю його вчення є ототожнення знань і вчинків.

Найвидатнішими представниками класичного періоду античної філософії були Платон і Арістотель.

Учень Сократа Платон (427-347 рр. до н. е.) вважається засновником об'єктивно-ідеалістичної філософії. Основне досягнення Платона - відкриття та обґрунтування надчуттєвого світу ідеальних суттєвостей, увінчаних ідеєю Блага, яка є одночасно і Богом - творцем. Цей Бог з нерозумного хаосу матерії формує і впорядковує Космос і кожну річ у ньому. Ідеї при цьому виступають щодо речей як їх одвічні взірці, причини виникнення і цілі. Речі ж є блідими копіями ідей.

Слід зауважити, що гносеологія Платона ґрунтується на догматі душі. Колись душа належала до світу ідеальних суттєвостей і володіла усією сукупністю істинного знання. Попавши у людське тіло, вона зберігає лише згадку про істину. Пізнання, за Платоном, є пригадування колись добре знаних, рідних душі ідеальних суттєвостей.

Не пропустіть повз увагу і соціологічні погляди Платона, його вчення про державу.

При вивченні даної теми необхідно засвоїти, що найвищого розквіту і продуктивності грецька філософія досягла в особі Арістотеля (384-322 рр. до н.е.), який здійснив науково-теоретичний синтез усього попереднього розвитку античної філософії, зумівши проаналізувати майже всі доступні того часу галузі знань.

Відтворіть арістотелеву критику вчення Платона про відокремлений світ ідей, з приводу чого Арістотель писав: "Платон мені друг, але істина дорожча".

Арістотель конструює картину світу, що дістала назву телеології (від грец. “телеос” - мета). Світовий процес, за Арістотелем, здійснюється внаслідок впливу понадсвітової мети, якою виступає Першодвигун, Розум, Бог.

Ця мета (Бог) стоїть за межами Космосу й генерує в ньому внутрішній потяг до руху та удосконалення.

Уточніть, чому Арістотель називає філософію "найбільш божественною" наукою і "першою філософією" на відміну від "другої філософії": математики, фізики і ін.

Наприкінці питання підкресліть, що багатоманітність філософських ідей періоду античності дала підставу для висновку про те, що в давньогрецькій філософії містяться у зародку (у вигляді геніальних здогадок) майже всі пізніші види світогляду.