Бібліографічний список

1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М., 1988.

2. Вступ до філософії: Підручник /За ред. Г.І. Волинки. - К.: - 1999.

3. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. - К., 1996.

4. Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську національну справу: Вибране. - К., 1991.

5. Кислюк К.В. Філософія. Модульний курс. Навчальний посібник. Харків, 2009. – 244 с.

6. Історія філософії України: Підручник. – К., 1994.

7. Історія філософії України: Хрестоматія. - К., 1993.

8. Потебня А.А.Слово и миф. - М., 1989.

9. Українська душа. – К.,1992.

10. Федів Ю.О. Історія української філософії : Курс лекцій. - К.,1992.

11. Чижевский Д.И. Гоголь как художник и мыслитель // Вопросы философии. 2010, № 1. С 118 – 129.

12. Чижевський Д. Нариси з історії філософії України. - К., 1992.

13. Юринець В. Філософсько-соціологічні нариси. - Харків, 1930.

Тема 19. Предмет і завдання етики

(2 години)

План

1. Предмет етики та коло її основних проблем.

2. Специфіка завдань етики.

3. Історія розвитку світової етичної думки.

4. Етапи розвитку етичних знань в Україні.

Контрольні запитання

1. Що є предметом етики?

2. Чим викликана потреба в розрізненні моралі і моральності?

3. Які основні компоненти моралі Ви б могли виділити?

4. Мораль Київської Русі.

5. Розвиток моралі в Україні в ХШ-ХVІІ ст.

6. Етична концепція Г. Сковороди.

Теми доповідей і рефератів

1. Взаємозв’язок загальнолюдського та національного в моралі.

2. Мораль і звичай.

3. Мораль і право.

4. Мораль та ідеологія.

5. Конфуціанська мораль в культурі далекосхідного регіону.

6. “Золоте правило моральності” у історії світової етичної думки.

7. Моральні цінності християнського віровчення.

8. Моральність середньовічного суспільства.

9. “Бусідо” – моральний кодекс самураїв.

10. Моральні традиції українського народу.

Методичні поради

Особливістю першої теми є те, що вона висвітлює специфіку предмета етики, окреслює коло основних її проблем. Студенту слід висвітлити еволюцію поглядів на поняття “етика”. Важливо зазначити, що термін “етика” в перекладі з давньогрецької означає спільне житло. Згодом він почав виражати такі поняття, як звичай, вдача, характер. У творах Арістотеля етика вживається для позначення чеснот, що стосується поведінки людини, її вдачі, характеру.

Студенту потрібно зрозуміти, що предметом етики є людина у її власних стосунках з іншими людьми. Етика розглядає всі людські відносини через протистояння добра і зла. Тому слід звернути увагу на духовний характер моральної діяльності людини, відмінність цієї діяльності від інших сфер людського життя.

Щодо другого питання слід зрозуміти, що етика як наука ставить перед собою і намагається розв’язати низку завдань. У літературі прийнято розрізняти практично-прикладні та теоретичні завдання етики. Практично-прикладні завдання вирішуються на рівні емпіричних (одержаних з досвіду) знань. На цьому рівні головними завданнями виступають виокремлення фактів, що стосуються морального життя людини і суспільства, їх збирання та опис, первинна систематизація в межах тієї або іншої пояснювальної схеми; а на цій основі - узагальнення певних емпіричних закономірностей.

Щодо теоретичних завдань етики, вони зводяться до поняттєвого відтворення сутнісного осмислення й обгрунтування її предмета – моралі як такої: 1) це проблема подолання нинішньої методологічної кризи; 2) проблема обґрунтування моральних норм і цінностей.

Етика як наука на емпіричному рівні описує мораль, а на теоретичному – її пояснює. Таким чином вона сприяє критичному осмисленню, обговоренню, утвердженню нормативно-ціннісних критеріїв та орієнтирів актуальної людської моральності.

Готуючи третє питання, важливо зазначити, що історичні етапи розвитку залежать від специфіки тієї чи іншої епохи. При цьому слід проаналізувати етичні концепції видатних учителів людства: Лао-Цзи, Конфуція, Будди, Мойсея, Ісуса Христа. Заслуговує на увагу етика видатних філософів-моралістів: Сократа, Платона, Арістотеля, Томи Аквінського, Спінози. Особливе місце в історії етики займає німецька класична філософія (Кант, Гегель, Фейербах). Подальший розвиток світової етики пов’язується з неокласичними підходами (позитивізму, екзістенціалізму, інтуїтивізму та ін.) особливими рисами яких є: невизначеність основних моральних понять “добро і зло”, неможливість пізнати суть моралі, суб’єктивізм у тлумаченні моральних норм.

Висвітлюючи четверте питання, необхідно з’ясувати особливості формування моральних поглядів в історії української культури, осмислити величезний морально-духовний досвід народу. Розвиток етичної думки в Україні можна умовно поділити на 4 етапи.

І етап окреслюється періодом ХІ - поч. ХV ст. Проблема людського існування розглядалась в цей час через призму “людина-Бог”. Найвагоміші етичні погляди цього періоду висловлені у таких пам’ятках писемності Київської Русі, як “Повість минулих літ”, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, “Повчання Володимира Мономаха”.

Наступний етап ( XV-XVIII ст.), коли моральні норми все більше набувають національного характеру, тобто на розвиток моралі суттєво впливають традиції і обряди українського народу.

Особливої уваги заслуговує козацька мораль (відстоювання незалежності народу і держави ), вірність вищим духовним цінностям. Вагомий внесок у розвиток етики зробили професори Києво-Могилянської академії (І.Гізель, Ф.Прокопович, Г.Кониський). В цей час відбувається формування етики як самостійної науки. Особливе місце займають етичні погляди Г.Сковороди - “пізнай самого себе”.

ХІХ ст. - третій період історії етичної думки України, який характеризується проблемою “людина-нація”. Етико-філософську думку цього періоду репрезентували: П.Юркевич, С.Гогоцький, П.Ліницький, О.Козлов, О.Гіляров, Г.Челпанов, морально-гуманістичні ідеї Т.Шевченка та його послідовників– І.Франка, Лесі Українки, М.Грушевського,В. Винниченка.

Національно-визвольні змагання та розвиток української етичної думки у ХХ ст. характеризується діяльністю Д. Донцова, В. Липинського, І. Лисяка- Рудницького, Д. Чижевського, М.Шлемкевича. Слід охарактеризувати ідеї християнської етики в творчості А. Шептицького та І. Огієнка.