Бібліографічний список

1. Гейзінга Й. Homo ludens. - К.: Основи, 1994. –249 с.

2. Грабовський С. Українська людина у вимірах ХХст: до постановки проблеми. - К.: Київське братство, 1997.-118 с.

3. Кислюк К.В. Філософія. Модульний курс. Навчальний посібник. Харків, 2009. – 244 с.

4. Людина в сфері гуманістичного пізнання / губерський Л.В. та ін.-К.:Укр.центр духов. культури, 1998. - 408 с.

5. Марков Б.Философская антропология: Очерки истории и теории: учеб. пособие.-Спб: Лань, 1997. – 380 с.

6. Муляр В.І. Самореалізація особистості як соціальна проблема. - Житомир, 1997.- 214 с.

7. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій. – Львів,2010. – 504с.

8. социо - Логос. Социология. Антропология. Метафизика: Сб. / В.В. Винокурова, А.Ф. Филиппов. - М.:Прогресс, 1991.

9. Труфанова Е.О. Человек в лабиринте идентичностей // Вопросы философии. 2010, № 2. С. 13 – 22.

10. Філософія / Г.А. Заїченко та ін. - К.: Вища шк., 1995. – 454 с.

11. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний. - К.: Вікар, 1997. – 583 с.

12. Філософія: курс лекцій /В.Бичко. - К.:Либідь,1994.

Тема 12. Соціальна філософія

(2 години)

План

1. Суспільство як предмет соціально - філософського аналізу.

2. Діалектика матеріального та духовного виробництва.

3. Сенс історії. Єдність та багатогранність світової історії.

4. Філософське розуміння культури.

Контрольні запитання

1. Що таке суспільство, яка його структура?

2. Чим характеризуються соціальні відносини?

3. Що є предметом філософії історії?

4. Що таке культура суспільства?

5. У чому полягає суспільний прогрес?

6. Які Ви знаєте джерела саморозвитку суспільства?

7. Як співвідносяться поняття "культура" і "цивілізація"?

Теми доповідей і рефератів

1. Соціальна філософія як наука.

2. Суспільство як об'єкт філософського аналізу.

3. Суспільство як система, що саморозвивається.

4. Основні засади сенсу історії.

5. Людинотворча сутність культури.

Методичні поради

Суспільство, шляхи його формування і розвитку, структурні компоненти соціального цілого та їх співвідношення є предметом аналізу соціально-філософських теорій протягом всього розвитку людства. Розпочинаючи розкриття першого питання, вкажемо, що соціальна філософія розглядає суспільство як вищу форму розвитку матерії. Суспільство в розвитку соціального прогресу одночасно виступає як суб’єкт і об’єкт.

Суспільство – це динамічна соціальна система, яка охоплює всю сукупність соціальних суб’єктів і об’єктів, їх властивостей і відносин, що утворюють єдиний соціальний організм. Як динамічна система суспільство знаходиться у процесі розвитку і змін, що проходять в рамках структур і відносин, що склалися. Суспільство разом з тим – соціальна реальність, яка включає в себе різні сфери життя. Сфери суспільства – це основні види людської діяльності. Кожна із сфер являє собою самостійну сторону суспільного життя і водночас взаємодіє з іншими. Взаємодія сфер суспільства, характер і способи їх функціонування становить організацію суспільства як соціальної системи.

Переходячи до другого питання, треба вказати, що основним чинником існування і розвитку суспільства є суспільне виробництво. Суспільне виробництво, як таке, можна поділити на матеріальне і духовне. Матеріальне виробництво забезпечує процес перетворення предметів природи на такі предмети, що будуть придатні для задоволення людських потреб. У свою чергу, духовне виробництво має створювати сферу духовних цінностей, що покликані задовольнити духовні потреби людей. До сфери духовного виробництва ми можемо включити науку, мистецтво, право, релігію і т.д.

Надалі слід розглянути поняття “спосіб виробництва” – як спосіб відтворення матеріальних благ, що необхідні для розвитку суспільства. Сам спосіб виробництва поділяється на продуктивні сили та виробничі відносини.

Продуктивні сили являють собою відношення виробництва до природи і, в свою чергу, складаються із знарядь і засобів виробництва та робочої сили (людей). Сюди також входять знання, досвід, наука. Під виробничими відносинами слід розуміти такі відносини, які виникають у процесі виробництва. Вони носять об’єктивний характер, залежать від характеру відношення до знарядь праці, виробленої продукції, до власності на засоби виробництва. Для успішного розвитку і функціонування суспільства повинен діяти закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. При розкритті даного питання доцільно було б вказати на суперечність, що може виникати між виробничими відносинами і продуктивними силами.

Третє питання доцільно розпочати з того, що історичне мислення – важлива складова філософського освоєння світу.

Філософія історичного процесу розпочинається з визначення складу і статусу, соціальної ролі та історичної долі дійових осіб історії (В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко).

Сьогодні історичне мислення постає як важлива складова соціально-філософського мислення. За допомогою історичного минулого ми можемо осягнути сучасність і подекуди передбачити майбутнє.

При подальшому розгляді питання варто зауважити, що поведінка людей в суспільстві залежить не лише від обставин зовнішнього світу, але і від того світобачення, що зафіксувалося в їхній свідомості. Тому тут мова ведеться про історичну свідомість, про самобутність різноманітних груп у соціальному, етнічному плані. Виявилось, що менталітет нації, класу тощо закладений релігією, культурою, вихованням і при цьому може впливати на історичний хід подій не менше, ніж економічні чи політичні чинники.

Разом з тим, треба зазначити, що, не дивлячись на самобутність націй, народів, класів чи інших соціальних груп, в цій самобутності криється єдність. Єдність полягає в тому, що всі суспільні групи розвиваються і живуть за єдиними соціальними законами, порушення яких відображається негативно на суспільному розвитку.

Розпочинаючи четверте питання, вкажемо, що культура – сутнісна родова властивість людини і результат її діяльності як суспільної істоти. Культура фіксує загальну відмінність людської життєдіяльності від біологічних форм життя.

Вступаючи у взаємодію з природою, суспільством і самою собою, людина створює матеріальні та духовні цінності. Відповідно, і культура поділяється на матеріальну і духовну.

Матеріальна культура включає в себе сукупність матеріальних благ, засоби їх виробництва і способи оволодіння ними. Сюди входять знаряддя праці, транспорт, житло і т.д. Духовна культура охоплює суспільну свідомість, теоретичні і буденні знання, створення духовних цінностей. Також сюди входять освіта, наука, мистецтво тощо.

При цьому культура виконує низку функцій: 1) створююча функція (розвиток і саморозвиток людини); 2) нормативна функція (формування духовних орієнтирів, норм); 3) селекційна функція (відбір цінностей, ідеалів).